Шляхи гуманізації системи державного управління в Україні

Виникнення питання про гуманізацію державно-управлінської діяльності є результатом розвитку гуманітарної сфери знання протягом ХХ ст. Актуальним підсумком досліджень у цій галузі стала нова світоглядна парадигма, в якій людина розуміється не як засіб впровадження планів екстенсивного розвитку, а як емоційний центр штучного світу, який ми називаємо культурою. У культурі індустріальної доби перед людиною поставало питання постійного доказу своєї дієздатності шляхом екстериторіального розширення зони самоствердження – опанування нових територій, будівництво нових споруд тощо. У постіндустріальному світі людина наближається до розуміння своєї залежності від навколишнього середовища, до розуміння змісту обмежень власної споживацької ресурсної експансії. Гуманітарні знання підвели базу під відокремлення емоційно-психологічного комфорту від факту володіння речами і предметами. Емоційно-психологічна складова існування людини передбачає упорядкування світу як світу для розкриття природних можливостей її свідомості. При цьому слід враховувати, що в гуманітарному сенсі якісні показники завжди будуть мати емоційно-оцінне забарвлення.

Для подолання дистанції між економічним плануванням прогресу і гуманітарним самовідчуттям громадян країни слід ввести регулярну практику гуманітарної експертизи державно – управлінських рішень.

Гуманітарна експертиза – це оцінка соціально-психологічних наслідків та зрушень, які можуть виникнути в результаті реалізації проектів у сфері державного управління. Гуманітарна експертиза має надати прогнози щодо стану суспільної стабільності в морально-правовому, освітньо-професійному, екологічному, етнонаціональному, міжконфесійному та естетичному аспектах. А отже, державно-управлінські стратегії можуть бути гуманітарно доцільними та гуманітарно недоцільними. При цьому рівень гуманітарної доцільності може не збігатися з рівнем зростання показників ВВП на душу населення. Самі по собі кількісні показники бюджетних планів різних рівнів нічого не говорять про гуманітарні характеристики таких планів. Експертиза гуманітарних виявлень державно-управлінських рішень може стати основою загальної гуманізації системи державного управління, що буде простежуватися як зростання соціальної адекватності управлінської діяльності. Основним критерієм гуманітарної модернізації державного управління буде забезпечення сталої системи запобігання соціальним конфліктам та практики налагодженого діалогу “ влада-суспільство ”.

У міжнародній практиці моніторингу рівня виконання гуманітарних зобов’язань держави сьогодні найпоширенішими є чотири показники[38]:

індекс розвитку людського потенціалу;

міжнародний індекс щастя;

індекс якості життя;

індекс гендерної нерівності.

Першою за часом введення у обіг міжнародного моніторингу умовною шкалою вимірювання стану виконання гуманітарних зобов’язань держави по відношенню до своїх громадян став індекс розвитку людського потенціалу. Ця шкала є однаковою для всіх країн планети, і її можна застосовувати як для окремої країни в цілому, так і для певних її територіальних одиниць.

Індекс розвитку людського потенціалу (англ. Human Development Index, HDI) – це інтегральний багатоелементний показник, що застосовується в практиці міжнародного моніторингу основних характеристик стану розвитку людського потенціалу на певній території. Він є стандартним інструментом у загальному порівнянні рівня життя різних країн та регіонів. ІРЛП враховує три види показників:

1) очікувану тривалість життя при народженні (довголіття населення) ;

2) рівень грамотності та очікувану тривалість навчання;

3) рівень ВВП на душу населення за паритетної купівельної спроможності (у доларах США).

Міжнародний індекс щастя (англ. Happy Planet Index) – це показник, який було запропоновано для умовного порівняння емоційно-психологічного самопочуття громадян різних країн, яке відображає їх ставлення до стану власного добробуту, соціальної захищеності та безпеки навколишнього середовища. Цей індекс введено в міжнародну практику моніторингу в 2006 р. як такий, що має уточнити дані показників ВВП та ІРЛП. Його застосування свідчить про значні гуманітарні світоглядні зрушення, оскільки ним фіксується той факт, що провідною метою більшості людей є не стільки бути багатими, скільки бути щасливими (у найрізноманітнішому сенсі цього поняття). Для розрахунку МІЩ використовуються три показники:

1) суб’єктивна задоволеність життям,

2) очікувана тривалість життя,

3) “ екологічний слід ” (рівень забруднення території та наявність екологічних ресурсів).

Індекс якості життя (англ. quality-of-life index) – це багатоелементний показник, який спрямований на порівняння суспільного самопочуття в країнах, виходячи не тільки з об’єктивних даних, що можуть бути кількісно обраховані (якість повітря, якість води, кількість культурних закладів), а і з суб’єктивних вражень щодо соціального самовідчуття, задоволення прав і свобод, кліматичних умов життя. Індекс складається з дев’яти показників:

1. Здоров’я: очікувана тривалість життя (US Census Bureau).

2. Подружнє життя: рівень розлучень (ООН; Euromonitor).

3. Громадське життя: рівень залучення до релігійних чи профспілкових організацій (World Values Survey).

4. Добробут: ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (Economist Intelligence Unit).

5. Політична стабільність: рейтинг політичної стабільності (EconomistIntelligence Unit).

6. Клімат та географічне середовище: географічні координати (CIA World Factbook).

7. Гарантії працевлаштованості: рівень безробіття (Economist Intelligence Unit).

8. Політична свобода: рейтинг політичної свободи та свободи слова (Freedom House).

9. Гендерна рівність: співвідношення зарплати жінок та чоловіків (UNDP Human Development Report).

Індекс гендерної нерівності (англ. The Gender Inequality Index) – це показник, спрямований на проведення моніторингу стану соціальних відносин між жінками та чоловіками в різних країнах.. Методика розрахунку індексу базується на трьох показниках:

1) репродуктивне здоров’я жінки;

2) рівень присутності жінки на управлінських посадах (у парламенті)