Шляхи гуманізації системи державного управління в Україні

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

буржуазії, її пряма чи тіньова влада, часті кризи політичної системи, подальша диференціація доходів, низькооплачувана праця. У духовному плані – засилля західної низькопробної масової культури. Як у таких обставинах не втратити своє людське обличчя, як не нарікати на всіх і на все, як це часто буває серед нашого народу? Очевидним залишається факт, що кожна людина здатна працювати над собою, самовдосконалюватися. Але є певні зовнішні обставини, зміна яких залежить від конкретних дій президента, парламенту, уряду, інших державних структур. Для України інформатизація – шлях не лише до європейської інтеграції, але й до економічного добробуту. Це природне право людини – бути матеріально забезпеченою, не думати щомиті про те, як заробити “ на хліб насущний. Після того як відкрили кордони, люди побачили, як можна заробляти і комфортно облаштовувати свій побут. Мільйони українців ринулися за цим достатком. І для багатьох це обернулося трагедією розбитих родин, дітей та підлітків на вулицях, куплених і порожніх квартир тощо. Ці проблеми не вирішаться за кілька років, і завдання уряду – працювати над їхнім вирішенням. Проте не слід забувати, що економічний добробут – це не “ панацея ” від усіх бід. Сьогодні в багатих країнах природні спільноти, такі як сім’я, стали слабшими. Цьому вельми сприяють засоби масової інформації, які постійно пропонують переживати нові та сильні враження. Змагання, прагнення добитися успіху та розбагатіти, ідея особистої свободи та втрата моральних і релігійних цінностей також відіграють свою роль у цьому процесі.

Проблема в тому, що розвиток інформаційних технологій дає можливості поширювати будь – яку інформацію, але який відсоток інформації, котру черпаємо з різного роду мас-медіа, “ просякнутий ” добротою і спрямований на формування гуманної людини? Інформаційні потоки і посилання потрапляють у свідомість людини як смисли і формують наміри та взірці. Які зразки поведінки можуть давати дітям та молоді бойовики, у яких вбивство людини є звичайним способом розв’язання проблеми, серіали з нескінченними сварками і зрадами, передачі про світське життя, в яких пропагується т. зв. “ богемний ” спосіб життя, тощо. Гуманності і глибини в усьому цьому дуже мало. А інформаційна складова, впливаючи на суспільну думку, формує процеси прийняття рішень.

Отже, неможливо дати однозначну оцінку процесу гуманізації в умовах формування інформаційного суспільства. Саму гуманізацію і навіть гуманізм донині трактують по-різному. Викликають тривогу деякі принципи сучасного гуманізму, багато з яких далекі від гуманності (напр., підтримка контрацепції, аборту тощо). Інформаційні технології найширше задіяні в українській політиці і, на жаль, далеко не з гуманною метою – для маніпуляції з думками виборців. Розробити механізми протистояння таким технологіям і протиставити їм реальний шлях гуманізації людей за нових обставин – це завдання для подальших досліджень у цьому напрямі.

Я провела вибіркове опитування серед студентів таких вузів: УДУФМТ, КНТЕУ, КНЛУ і це дало мені змогу провести частковий аналіз гуманізації в інформаційному суспільстві. Були поставлене таке запитання: «Як Ви оцінюєте рівень розвитку гуманістичних ідей в українському суспільстві (зокрема державне управління)?». Результатами даного опитування є діаграма, наведена нижче (рис. 2. 1).

Рис. 2. 1. Результати проведеного опитування

2.3. Сучасні проблеми гуманізації управління на ринку праці

Ціна за постсоціалістичні реформи економіки виявляється дуже високою і нічим не виправданою, а можливості подолання системної кризи в управлінні використовуються неналежним чином. Відсутність в економічних трансформаціях “ підстраховочних ” механізмів соціальної спрямованості призвели до різкого падіння життєвого рівня населення. Як заявив координатор системи ООН в Україні Френсіс О’Доннелл, відкриваючи міжнародну конференцію з питань подолання бідності, згідно з офіційною статистикою, незважаючи на економічне зростання України, яке проявилось у 2000 р., 28% населення живе за межею бідності. Різниця в розмірі прибутків багатих і бідних характеризується співвідношенням 1: 26. Як показують соціологічні моніторингові дослідження, бідність стає масовим явищем, зростає соціальна напруга в суспільстві. За останнє десятиліття населення щорічно зменшується. Різко зросла смертність, значно зменшилися і трудові ресурси. Але поряд з цим зростає чисельність працівників апарату управління. Саме тому серед актуальних проблем управління складними соціально – економічними системами однією з найважливіших є гуманізація ринку праці. За оцінками Світового банку, на сучасному етапі соціально – економічного розвитку основним джерелом зростання валового продукту країн є людський капітал. На його частку припадає 62% приросту ВВП, тоді як на виробничі фонди – 16%, а на природні ресурси – 20% (рис. 2. 2). В окремих країнах – Німеччині, Японії, Швеції – частка людського капіталу в економічному зростанні сягає 80%.

Рис. 2. 2. Частка людського капіталу

Першочерговою, найбільш актуальною проблемою управління є проблема зайнятості населення, підвищення якості життя всіх верств населення, скорочення масштабів бідності. Проблема гуманізації взаємовідносин між керованими і керуючими системами стає предметом пильної уваги не тільки вчених, але і центрів прийняття управлінських рішень у світовому співтоваристві.

Гуманізація праці на практиці покликана забезпечити:

а) високу змістовність праці трудящих, яка відповідає їхній кваліфікації, структурі та ієрархії потреб і мотивів;

б) якнайліпше пристосування матеріально-технічної бази виробництва до людини;

в) створення сприятливих умов праці;

г) широку та активну участь працівників у виконанні виробничих завдань.

Класична програма гуманізації праці включає такі складові:

збагачення змісту