Шляхи гуманізації системи державного управління в Україні

- використання іноземного досвіду, матеріальної та консультаційної допомоги від країн, які здійснили успішний прогрес у розвитку й трансформації власних гуманітарних систем;

- надання культурі статусу економічно, соціально та політично важливого напряму розвитку людини, з відображенням цього в бюджетах країни;

- проведення загальнодержавних заходів, присвячених святкуванню 200- річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, 160-річчя від дня народження І. Я. Франка, відзначення інших пам’ятних подій у сферах української культури, науки, освіти, техніки, військової справи тощо;

- запобігання комерціалізації культури, експансії масової культури; підтримка якісного професійного мистецтва через створення належних умов для діяльності закладів та колективів у сфері образотворчого, музичного, хореографічного, театрального, циркового та кіномистецтва, поліпшення підготовки кваліфікованих мистецьких кадрів через запровадження конкурсних, грантових механізмів підтримки мистецьких проектів;

- формування суспільного запиту на твори певного типу, підтримка існуючих і запровадження нових мистецьких конкурсів, премій тощо, державні замовлення на культурні продукти, що виховують естетичний смак та загальну культуру, проведення конкурсів і тендерів культурних проектів;

– державна підтримка орієнтованих професійних осередків – мистецьких груп, виконавських колективів, друкованих органів та ін. ;

- формування цілісного національного мовно-культурного простору, що має ґрунтуватися на підтримці української мови у культурному і суспільному житті, на забезпеченні присутності національного культурного продукту в культурному споживанні українських громадян;

- збереження й підтримка етнокультурного розмаїття сучасної України, реалізація потенціалу суспільного й економічного розвитку, що міститься в цьому розмаїтті;

- регламентація взаємодії структурних складових культурної галузі, створення централізованої державної мережі підтримки культурно-мистецьких організацій через запровадження спеціальних фінансово-економічних, комерційних, юридично-правових та інших служб;

- підтримка вітчизняних культурних індустрій, протекціонізм щодо національного культурного продукту, забезпечення його належної присутності, якості, асортименту на вітчизняному ринку і в міжнародному культурному просторі.

Здійснення ефективної культурної політики передбачає розвиток мережі культурних осередків і установ: музеїв, кінотеатрів, бібліотек та ін., зокрема:

- розробку та впровадження інноваційних підходів у музейній справі щодо закладів як державної, так й іншої форми власності;

- запровадження нових моделей фінансування, зокрема застосування маркетингового та інноваційного підходів з метою збільшення небюджетної частини фінансування;

– удосконалення науково-аналітичного та інформаційно-методичного забезпечення музейної справи, створення віртуальної експозиції музеїв в Інтернет;

– врегулювання діяльності музеїв та установ, що зберігають пам’ятки недержавної частини Музейного фонду України;

- продовження формування Державного реєстру національного культурного надбання;

- інтеграція музеїв України у світовий музейний простір;

- розвиток мережі кінотеатрів, запровадження нових технологічних форматів перегляду кінопродукту;

- удосконалення діяльності публічних бібліотек, модернізація бібліотечних установ і форм їхньої роботи, зокрема інформатизація й інтеграція у світовий бібліотечний простір, запровадження ефективних механізмів поповнення бібліотечних фондів тощо;

- розвиток клубної діяльності, вдосконалення моделей фінансування будинків культури і клубів, зокрема в сільській місцевості, забезпечення їх кваліфікованими кадрами, допомога в утриманні приміщень, налагодження інноваційних форм роботи.

Для впорядкування справи збереження культурної спадщини України необхідно розробити і затвердити відповідну довгострокову Державну програму, передбачивши фінансування найактуальніших заходів, серед яких:

- інвентаризація та паспортизація пам’яток історії та культури; завершення складання Державного реєстру нерухомих пам’яток України та його оприлюднення;

- затвердження генеральних планів історичних населених місць України;

- затвердження буферних зон об’єктів культурної та природної спадщини, внесених до Списку ЮНЕСКО та Попереднього списку;

- створення вертикалі державного органу охорони культурної спадщини.

При підготовці генеральних планів забудови міст, складання опорних історико – архітектурних планів необхідно передбачити обговорення цих питань з місцевою громадою із залученням науковців. Для збереження пам’яток у комплексно-просторовому середовищі пропонується встановлення системи охоронних зон: територія окремих пам’яток і пам’яток містобудування, у тому числі і заповідників, зона охорони пам’яток усіх видів, території об’єднаних охоронних зон пам’яток в межах історичних ареалів, археологічні території, що охороняються, зона ландшафту, зона регулювання забудови і заповідної території.

До розроблення та затвердження всієї необхідної документації (генеральних планів, планів управління, облікових документів) слід прийняти мораторій на будь-яке будівництво на територіях і у буферних зонах об’єктів культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої культурної спадщини і включених до Попереднього списку, а також історичних частин, історичних населених місць України.

На порядку денному створення спеціального наглядового комітету з представників наукових і громадських організацій, незалежних експертів, до повноважень якого входив би контроль за прийняттям рішень місцевої влади, пов’язаних з будівництвом і реконструкцією в історичних центрах міст.

 

 

Орієнтиром та критерієм оцінювання результатів державної гуманітарної політики має слугувати:

- Індекс розвитку людського потенціалу за методологією ООН, оскільки Україна прагне забезпечити свій перехід до групи країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу (42 країни, за даними 2010 р.), що розраховується на основі таких показників, як очікувані тривалість життя і навчання, ВНП на душу населення;

- місце вітчизняних вищих учбових закладів у світових рейтингах університетів QS World University Rankings, Academic Ranking of World Universities; – участь та позиція у рейтингу якості шкільної освіти Programme for International Student Assessmen (PISA) ;

- Індекс реалізації екологічної політики Environmental Performance