Шляхи гуманізації системи державного управління в Україні

Гуманітарний розвиток України є процесом удосконалення суспільства у напрямі наближення до потреб людини в усіх сферах суспільного життя, створення умов для максимального розвитку національної культури, розкриття творчого потенціалу й самореалізації кожної особистості відповідно до її потреб та інтересів.

Гуманітарний розвиток України уособлює прагнення нації до формування суспільства, яке ґрунтується на гуманістичних засадах, на повазі до гідності людини – загальних ідеалах людства й забезпеченні всебічного соціального поступу. Вони окреслені в основоположних документах світової спільноти, що фіксують універсальні стандарти прав людини, – Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та факультативних протоколах до них; Гельсінському підсумковому акті щодо безпеки та співробітництва у Європі.

Метою стратегії гуманітарного розвитку України є: удосконалення суспільного середовища на засадах безпеки й стабільності, створення умов для функціонування демократичної культури, конкурентоспроможної і рівноправної серед культур інших народів світу; формування вільної, забезпеченої всіма можливостями для самовиявлення, фізично й духовно розвиненої особистості, яка живе в гармонії із собою, іншими людьми, природним середовищем і навколишнім світом.

Реалізація Концепції гуманітарного розвитку України здійснюватиметься шляхом формування політики, що передбачає відповідні механізми вирішення питань у цій сфері на державному, регіональному та місцевому рівнях, правове, фінансове та організаційне забезпечення, а також розвиток міжнародного співробітництва.

Забезпечення гуманітарного розвитку передбачає формування скоординованих дій у всіх сферах суспільного життя, адекватної переорієнтації соціальних, екологічних та економічних інститутів держави, посилення державного стимулювання зацікавленості громадян, юридичних осіб і соціальних груп у вирішенні завдань усебічного гармонійного розвитку людини. Для цього необхідно здійснити поступове реформування системи управління гуманітарним розвитком, обґрунтоване розмежування повноважень між центром та регіонами в зазначених сферах, розподіл конкретних функцій між органами управління.

Діяльність органів, відповідальних за гуманітарну політику або пов’язаних з нею (комітети Верховної Ради України, управління Адміністрації Президента України, міністерства, комітети та консультативно-дорадчі органи Кабінету Міністрів України), позначена дублюванням функцій, браком чіткості в механізмах контролю за виконанням рішень, постійними змінами апаратів виконавців після кожної зміни влади. Реорганізація діяльності органів, відповідальних за гуманітарну політику, повинна забезпечуватися такими заходами:

- формування програм у відповідних сферах гуманітарного розвитку на рівні галузевих міністерств із чітким зазначенням механізмів вирішення питань у цих сферах на державному, регіональному та місцевому рівнях та звітності про їх виконання;

- урахування світових методик і стандартів створення програм гуманітарного розвитку;

– розроблення системи аналітичних і прогнозних документів;

- посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, виділених для гуманітарної сфери, за їх нецільове використання;

– обов’язкова наукова експертиза проектів рішень щодо гуманітарної сфери;

- забезпечення системи управління в гуманітарній сфері кваліфікованим персоналом.

Фінансове забезпечення. Основними засобами гуманітарного розвитку мають стати податково-бюджетне регулювання та залучення позабюджетних коштів. Фінансове забезпечення гуманітарного розвитку здійснюватиметься за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Фінансування запропонованих заходів за рахунок державного бюджету повинно здійснюватися з урахуванням реальних економічних можливостей. Пріоритетними заходами у реорганізації фінансового забезпечення сфери культури є:

– розробка ефективних механізмів бюджетної підтримки громадських організацій у сфері культури та мистецтва, бюджетного фінансування централізованих бібліотечних систем, клубних закладів різних видів, кінопрокату тощо;

- удосконалення фінансового менеджменту у сфері культури, сприяння розвиткові спонсорства і меценатства;

– запровадження прозорих конкурсних механізмів фінансування мистецьких проектів та ініціатив, що сприятиме підвищенню ефективності використання бюджетних коштів.

Інформаційне забезпечення. З метою всебічного висвітлення реалізації Концепції необхідно здійснювати постійний інформаційно-комунікативний супровід, що передбачає відкритість та прозорість прийняття управлінських рішень. Партнером держави у справі інформаційного забезпечення сфери культури та мистецтва є ЗМІ, які сприятимуть вирішенню зокрема таких проблем:

- удосконалення піар-менеджменту у сфері культури та мистецтва;

- розширення сфери рекламних послуг у галузі культури;

– промоція культурно-мистецьких проектів, просування талановитих художніх творів, авторів і виконавців;

- підтримка національного культурного продукту.

Нормативно-правове забезпечення. Передбачає розроблення та впровадження нормативно-правових актів щодо переходу на принципи сталого гуманітарного розвитку суспільства, зокрема:

- законодавчу підтримку національного культурного продукту, сприяння благодійництву, податкове стимулювання з метою залучення до сфери культури меценатських коштів, коштів від надання платних послуг та інвестицій;

- надання статусу неприбуткових і відповідних податкових пільг закладам культури і мистецтва, діяльність яких має неприбутковий характер;

- удосконалення авторського права, нормативно-правового забезпечення інтелектуальної власності.

 

 

Головним напрямом державної політики в гуманітарній сфері є розкриття креативного потенціалу української культури; збереження створеної національною культурою системи духовних цінностей як ключових чинників формування національної ідентичності та успішної соціалізації людини; задоволення культурних потреб населення та створення сприятливих умов для творчої самореалізації людини. Для досягнення цієї мети мають бути здійснені такі кроки:

– розгортання патріотичного й громадянського виховання населення, привернення його уваги до культурно-історичних здобутків українського народу;

-