Шляхи оптимізації лікування хворих з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини, ускладненої розлитим перитонітом

Дослідження показали, що ранній післяопераційний період у хворих 1 групи проходив на фоні глибокої імуносупресії. На 5-10 добу після операції суттєво (р<0, 05) збільшувалась лише абсолютна кількість (х109 кл/л) Е-РУК: з 0, 20±0, 01 в першу добу після операції до 0, 44±0, 08 в наступні дні. Була відсутня динаміка імунологічних показників. У хворих, які одержували тімалін, спостерігалась позитивна динаміка ряду імунологічних показників. На 5-7 добу суттєво зріс об'єм (х109 кл/л) акЕ-РУК – відповідно з 0, 28±0, 06 до 0, 50±0, 10, р<0, 05; СД4-РУК – відповідно з 0, 26±0, 04 до 0, 46±0, 07, р<0, 05. Нормалізувався рівень ІgА й ІgМ в сироватці крові. Але рівень Т-лімфоцитів, зокрема, Т-хелперів залишився низьким. Зберігався високий рівень ЦІК та висока рецепторна активність лімфоцитів по відношенню до ІЛ-2.

З 24 чоловік, які одержували аутоцитокінотерапію, шістьом хворим аутоцитокіни вводились підшкірно в ділянку післяопераційної рани в дозі 100 мкг/мл; десятьом хворим застосовано удосконалений нами спосіб введення аутоцитокінів (Патент №211140), суть якого міститься у передбрюшинному введенні аутоцитокінів в дозі 100 мкг/мл в першу добу після операції і далі через день до настання клінічного ефекту; восьми хворим аутоцитокіни вводились трансумбілікально. Застосування аутоцитокінів призводило до нормалізації майже усіх вивчених показників (рис. 1, 2). Відзначався позитивний перебіг запального процесу, у зв'язку з чим скорочувалась тривалість післяопераційного стаціонарного лікування.

Таким чином, запропонований нами метод аутоцитокінотерапії є ефективним засобом усунення післяопераційної імуносупресії: він ліквідує дисбаланс регуляційних субпопуляцій Т-лімфоцитів, активує антибактеріальний захист і відвертає розвиток ускладнень загального характеру у післяопераційному періоді.

 

 

1.Гостра хірургічна патологія органів черевної порожнини у переважної більшості обстежених (95, 2%) протікає на фоні дискоордінації регуляційних механізмів імунітету. Вираженість та направленість виявлених відхилень корелює з тяжкістю стану хворого, що свідчить про високу інформативність для клініки вивчених показників і необхідність виявлення до операції хворих з порушеннями імунорегуляції.

2.Зміна імунного статусу у хворих з гострою хірургічною патологією має фізичний характер і залежить від ступеня вираженості запалення та інтоксикації: протягом першої доби (реактивна стадія перитоніту) виявлені відхилення характеризуються підвищенням напруги регуляційних реакцій, ак-тивацією ефекторних функцій імунітету; наступна (токсична стадія) – пригніченням окремих ланцюгів імунітету, а в тяжких випадках – розвитком ознак вторинного імунодефіциту.

3. Клінічний перебіг раннього післяопераційного періоду (1-10 діб) визначається тяжкістю й поширенням перитоніту, а також глибиною післяопераційної імуносупресії. Благополучний перебіг раннього післяопераційного періоду поєднується з помірною Т-лімфопенією, зменшенням кількості Т-хелперних (СД4+) клітин з практично незмінним числом Т-супресорів, активацією медіаторної функції лімфоцитів, неспецифічних факторів захисту з нормалізацією виявлених відхилень на 5-7 добу. Розвиток ускладненого перебігу проходить на фоні глибокої Т-лімфопенії; зменшення кількості не тільки хелперної, а й супресорної субпопуляції Т-клітин, порушення імунологічних функцій Т-лімфоцитів; ослаблення медіаторної активності лімфоцитів, зниження резервних можливостей неспецифічних факторів захисту.

4. Частота та характер виявлених ускладнень в ранньому післяопераційному періоді в більшості випадків обумовлені станом імунного статусу в перші 3 доби після операції. Появі ускладнень в формі обмеженого запального процесу найчастіше передує активація В-клітинного імунітету і показників неспецифічної резистентності організму, розвитку тяжких гнійно-септичних ускладнень передує глибока Т-лімфопенія, В-лімфопенія, пригнічення функціональної активності Т-лімфоцитів.

5. Імунний статус у більшості випадків обумовлений станом внутрішніх взаємо-зв'язків між окремими параметрами імунітету. Зокрема, ступінь вираження розбалансованості внутрішньосистемних зв'язків визначає стан компенсаційних можливостей імунітету, тяжкість перебігу захворювання, частоту та характер ускладнень в ранньому післяопераційному періоді.

6. На основі обліку збалансованості між ефекторним і регуляційним ланцюгами імунітету виділено 5 варіантів порушень імунного статусу, що дозволяє проводити індивідуальну оцінку в кожному конкретному випадку і назначити адекватну імунокоригувальну терапію.

7. Метод імунокорекції – аутоцитокінотерапія, спрямований на мобілізацію ендогенних регуляційних факторів хворого, є безпечним і високоефективним засобом профілактики післяопераційної імуносупресії і дозволяє усунути розвиток тяжких ускладнень в ранньому післяопераційному періоді.

 

 

1.Діагностика гострої хірургічної патології органів черевної порожнини, ускладненої розлитим перитонітом, окрім традиційних клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження, повинна засновуватися на результатах імунологічних тестів, котрі дозволяють найбільш повно проводити лікувальні заходи.

2.Активація В-клітинного ланцюга імунітету та показників неспецифічної резистентності організму є достовірним фактором, передуючим розвитку у ранньому післяопераційному періоді ускладнень у вигляді обмеженого запального процесу, що вказує на необхідність проведення відповідної імунокоригуваль-ної терапії.

3.Глибока Т- і В-клітинна лімфопенія, пригнічення функціональної активності Т-лімфоцитів, визначені в ранньому післяопераційному періоді, є факторами, передуючими розвитку тяжких гнійно-септичних ускладнень і потребують негайного реагування.

4.Розбалансованість між ефекторним і регуляційним ланцюгами імунітету, яка виражається індексом співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів, дозволяє визначити 5 варіантів порушень імунного статусу, що дає можливість проведення індивідуальної оцінки імунного статусу кожного конкретного хворого, а також оптимального вибору імунокоригувальної терапії.

5.Метод аутоцитокінотерапії заключається в підшкірному введенні в ділянку післяопераційної рани аутоцитокінів в дозі 100 мкг/мл і дозволяє уникнути розвитку гнійно-септичних ускладнень у хірургічного хворого.

6.Застосування аутоцитокінів, які вводили передчеревно та трансумбілікально в дозі 100 мкг/мл в першу добу після операції і в наступні дні, дозволяє нормалізувати практично всі основні імунологічні показники, а,