Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

«Сказання про перемогу князя Костянтина Острозького під Оршею»: структура та джерела

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
22
Мова: 
Українська
Оцінка: 

про «здешние великие столичные города» полягає в казусі 1522 р., коли Острозький, котрий уже тримав один «столичный» уряд (віленського каштеляна), став воєводою троцьким. Як відомо, це спричинило незадоволення литовських магнатів, які покликалися на обмеження, передбачені привілеєм 1413 р. (такі високі посади могли обіймати тільки католики, натомість князь був «схизматиком» і, крім цього, усіляко опікувався інтересами православної церкви). У ситуації, що склалася, Сиґізмунд мусив виправдовуватися заслугами Острозького й обіцяв надалі неухильно дотримуватися норм Городельського привілею. Гадаємо, саме до цього моменту й звертався укладач «Сказання. «, стверджуючи право князя сидіти на «здешних великих столичных городах».

З іншого боку, ця репліка дає змогу відкоригувати час створення «Сказання. «. Як правило, воно фіґурує у спеціальній літературі під тією ж датою, що й у тексті літопису: 1515 р. Однак з огляду на сказане вище, нам здається можливим змістити період його укладення на проміжок між 1522 і 1530 рр. (часом смерті князя)  . Очевидно також, що, заочно полемізуючи зі супротивниками Острозького, автор «Сказання. « апелював до своїх співвітчизників у цілому, а не тільки до єдиновірців.
Загалом його твір навряд чи може служити джерелом даних про битву під Оршею 1514 р., однак він чимало говорить нам як про її сприйняття сучасниками, так і про способи ґлорифікації цієї події. Анонімний автор «Сказання. «, ким би він не був, не відзначався, вочевидь, ані письменницьким хистом, ані широким літературним кругозором (віднайденим у нього Ю. Пелешенком), ані гаданою «історичною ерудицією» (яку розгледів В. Ульяновський). Та він, проте, намагався додати битві під Оршею історичних масштабів, а також вписати її в тодішній культурний контекст, піднісши до античних і біблійних аналогій.
 
Додатки
 
№1
«Сказання про перемогу князя Костянтина Острозького під Оршею»
Индикта 2, августа 1 день, в лето 7023 году Василеи Ивановичь, великыи князь московскыи, преступив докончание и крестное свое целование, от меншаго на блъшее зло подвигнулся. Имеа ненасытную утробу лихоимениа, некоторыи городы, очину и дедину великаго славнаго господаря Жикгимонта, короля полского и великаго князя литовского и руского, княжати пруского, жомоитского и иных, почал поседати и славныи великыи град Смолнеск взял. Бо нет пущаго человеку, как въжделене чюжого имениа: и кроткаго и смиренаго немилостива и некротка чинить.
Оныи великославныи король Жикгимонт свою правду дръжал ему непорушно и невыступно в всем. И видячи его насилование и хотячи боронити своее очины, Литовское земли, възма Бога на помочь и свою правду пред собою имеа з своими князи и паны, и храбрыми вдатными витязи своего двора кралевского напротив его пошол, помянувши слово пророчьское, што господь гръдым противится, a смиренным милость и помощь посылаеть. И пришед стал в Борисове на великои реце Березыни. И напротив неприятеля своего, великого князя московского, отправил и послал своего великаго воеводу и славнаго и великоумного гетмана князя Костянтина Ивановича Острозского, пана виленского, старосту луцкого и бряславльского и иных, маршалка Волынское земли, c некоторыми велможами, князи и паны-радами своими, и з своего двора вдатными и храбрыми вои литовскыми и рускыми. И в то время приехали до великого короля Жикгимонта на помоч панове лядскии и дворяне вдатныи, рицери коруны Полское. И вси посполе возма Бога на помоч и въоружени бывше господаря своего Жикгимонта короля наукою, смело дръзнуша и поидоша напротивку много множства людеи великого князя московского. Оным же в тоже время будучим на Дрюцких полях и вслышавши силу литовскую, оттоля отступиша за Днепр, реку великую.
Успомянем слово великого Нифонта, как пишетъ к верным христианом: «Таину цареву годно таити», рекучи: рады господарьское замкнутое негодно всим поведати, але дело и храбрость мужества доброго и смелого человека годно всим обьявляти, абы напотом иншии тому вчили и смелость мели. Как же и в нынешнее время случися нам видети того доброго a храброго воина, пореклом стратилата князя Костянтина Ивановича Острозского, навышшего гетмана литовского. Напръвеи божею помочю и приказанем и наукою господаря своего, великого короля Жикгимонта, слушное исправленье воиска, братское любовъное съединение ласкаве злучил и поставил. И како преиде до реки Днепра под Оршою градом каменым и виде, яко бысть не борзо преходим путь водныи, и яко богобоязнивыи муж и справца военныи, тот славныи великыи гетман князь Костянтин Ивановичь бег до церквии святои живоначалнои Троици и к святому великому чюдотворцу Христову Николе и, пад, помолися Богу. И въспомяну справу и смелость храброго Антиоха и великого гетмана царя Александра Макидоньского, како он воиску персидскому реку Арсинарскую преити повеле: пръвии сквасишяся, а последнии яко по суху преидоша. Так теж и он передним людем плыти повеле, a последнии вже яко по броду преидоша, и тако спешно на великом поли Рошском напротиву москвич въоружашися. О великыи вдатныи витязи литовскии, уподобилися есте своим мужством храбрым макидоняном справою и наукою князя Костянтина Ивановича, втораго Антиоха, гетмана воиска македоньского. И так своего человечьства смелость вказал, яко храбрыи рыцерь и верныи слуга своего господаря с тыми великомногоможными вои литовскыми, не щадячи сами себе на великое множство людеи неприятелскых сягнули и вдарили. И множство людеи воиска его поразили и смерти предали на осмъдесять тысяч, а иных живых в плен
Фото Капча