Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
40
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЛЕКЦІЯ
Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин
 
Все більша кількість собак, кішок, кроликів, нутрій, морських свинок, хом’яків, щурів, мишей тощо утримується в домашніх умовах, все кращим стає і догляд за ними. Тому лікарі ветеринарної медицини стикаються з різноманітними питаннями та проблемами, пов’язаними зі здоров’ям, поведінкою та розведенням цих тварин. Необхідною передумовою для відповіді на всі ці питання є знання анатомії цих тварин у нормі. Безумовну важливість це має під час постановки діагнозу, проведення хірургічних втручань з лікувальною метою, а також для попередження больових реакцій під час операції у рамках наукових досліджень. Виходячи з цих міркувань, основну увагу будемо приділяти макроскопічній анатомії, вказуючи на зв’язок з топографічною, клінічною та рентгенологічною анатомією.
У даній дисципліні будуть розглядатися тварини ОТРЯДУ ХИЖАКІВ та ГРИЗУНІВ. До хижаків (Carnivora), які будуть розглядатися відносяться собаки (Canis familiaris) сімейства псових (Canidea) та кішки (Felis domestica) сімейства кішок (Fellidae).
Собака походить від диких предків – шакала (в південних країнах) та вовка (в північних країнах).
Домашня кішка походить від диких нубійських котів (Felis maniculata, s. oreata), котрі жили в Центральній Африці та Єгипті. Розповсюдження одомашненої кішки спочатку мало місце серед населення Палестини та Сірії. Після попадання кішки в Центральну Європу приблизно 1200 років назад мало місце схрещування домашніх тварин з дикими кішками, котрі тут живуть. В результаті цього кішки стали крупніші і не такі довгоногі, як їх предки з Африки. Довгошерстні ангорські та персидські кішки виникли в результаті схрещування з малоазійською дикою кішкою. На сьогодні кішки розповсюджені в усьому світі, за винятком високогірних місцевостей та Крайньої Півночі.
Отряд гризунів Rodentia складається з сімейств, які можна об’єднати у 4 групи: 1) білкоподібні, 2) мишеподібні, 3) дикодібні, 4) зайцеподібні.
Коротка характеристика груп:
Кріль (Oryctolagus cuniculus) відноситься до класу ссавців (Mammalia) отряду гризунів (Rodentia) сімейства заячих (Leporidae).
Морські свинки – Cavia, Cobaya або Porcellus відносяться до сімейства свинкових (Caviidae) отряда гризунів (Rodentia). Форма голови, бормотання та писк, який нагадує хрюкання, стали, видно, причиною того, що цих тварин називають свинками.
Золотистий (сірійський) хом’як (Mesocricetus auratus) відноситься до отряду гризунів (Rodentia) сімейства хом’якоподібних (Cricetidae) підсімейства хом’яків (Cricetinae). Сірійський хом’як в недалекому минулому відносився до числа вимерлих тварин. Маса дорослої тварини складає 130-150 гр, вони мають жовто-коричневий окрас.
Щурі відносяться до роду Rattus сімейства мишеподібних (Muridae). В домашніх умовах та для експериментальних досліджень в лабораторіях використовують білих щурів, які є альбіносами чорної (Rattus rattus) та сірої (пасюк – Ruttus norvegicus) порід.
Біла миша – Mus musculus L., яка є альбіносом сірої, домашньої миші, належить до отряда гризунів (Rodentia), сімейства мишині (Muridae), підсімейства – Murinae. Мишині – це одні з найбільш численних тварин серед ссавців.
IІ. Особливості будови осьового скелету в дрібних свійських тварин
Скелет є опорною, твердою частиною апарату руху. Він складається із закономірно з’єднаних між собою кісток і хрящів. Скелет дрібних свійських тварин включає два відділи: осьовий і кінцівок (периферичний). Осьовий скелет складається із скелета голови, шиї, тулуба і хвоста. Скелет тулуба включає грудний, поперековий та крижовий відділи. Найбільш розвинутий грудний відділ тулуба, так як він складається із хребців, ребер і груднини, що утворюють грудну клітку.
Скелет голови собак залежно від породи може сильно відрізнятися за формою. За формою черепа розрізняють два основних типи порід собак:
А) Доліхоцефалічні – типовим представником є грейхаунд з витягнутою, видовженою головою. Довжина мозкового відділу черепа, виміряна від зовнішнього потиличного підвищення до задньої кромки носової кістки, має співвідношення з довжиною лицьового відділу черепа в пропорції 2: 1, 8. Співвідношення загальної довжини верхньої частини черепа до його максимальної ширини в ділянці виличних дуг складає 2, 6: 1. Абсолютні розміри черепа в окремих порід можуть коливатися залежно від статі, однак загальні пропорції зберігаються. Зовнішній сагітальний гребінь завжди сильно розвинутий і помітно виступає, особливо в мускулистих собак, інколи має поздовжню борозенку. Альвеолярні відростки верхньої щелепи тонкі і це може призвести до того, що біля 4-го та 5-го кутніх зубів верхівки коренів будуть не повністю охоплені кісткою.
Б) Брахіцефалічні – типовими представниками є мопс та карликовий шпіц, в яких голова коротка та широка, співвідношення довжини мозкового і лицьового відділів черепа складає 2: 1, загальної довжини до максимальної ширини – 1, 2: 1. Склепіння черепа має майже шароподібну форму, зовнішній сагітальний гребінь відсутній, тому межі тім’яної поверхні часто розпізнаються лише за валиками в місцях прикріплення м’язів. Це найбільш віддалені в дорсо-медіальному напрямку точки прикріплення вискових м’язів. Носова кістка відокремлена від мозкового відділу черепа помітним згином – glabella. У собак із сильно вираженою короткоголовістю можуть зберігатися ділянки сполучної тканини у вигляді тім’ячок (джерельця) між лобовими та тім’яними кістками та між тім’яними кістками та лускою потиличної кістки. Крім того, в таких собак через неповне окостеніння в ділянці луски потиличної кістки рентгенологічно можна виявити збільшення великого отвору в дорсо-медіальному напрямку.
В цілому, на відміну від інших видів свійських тварин, особливо свині, череп собаки має характерні особливості: очні ямки незамкнуті, так як лобова кістка
Фото Капча