Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин

В кішок лицевий і мозковий відділи черепа розвинуті приблизно однаково, очні ямки великі, майже замкнуті, так як виличний відросток лобової кістки значно довший, ніж у собаки та в дорослих тварин повністю змикається з лобовим відростком виличної кістки, а в більш молодих – також з’єднується короткою орбітальною зв’язкою. Потиличний гребінь і основа добре розвинуті, замість яремних відростків є лише невеликі горбки. Верхня щелепа витягнута дорсально, а її нижня частина – каудально, що надає їй форму кута, на вершині якого розміщене ікло. Кожна з лобових кісток у кішки має єдину лобову пазуху. Обидва синуси розділені перетинкою, вони займають майже весь простір, утворений зовнішньою та внутрішньою кістковими пластинками лобової луски, і лише в каудальній частині кожна з них поділяється коротким кістковим відростком на латеральну та медіальну частини.

Скелет кроля налічує 212 окремих кісток. Селет кроля має своєрідну форму: сильно згорблений (особливо у спокої) тулуб, витягнутий поперек, подовжений таз, короткий хвіст, коротка і майже пряма шия, яка несе голову з слабко розвинутим мозковим відділом і сильно розвинутим лицьовим (особливо щелепи), укорочені грудні і досить довгі і міцні тазові кінцівки.

В скелеті кроля є ряд примітивних рис. До них відносяться:

1) збереження в зап’ястку центральної кістки; 2) збереження в плечовому поясі слабко розвиненої ключиці, прокоракоїда та коракоїдного відростка; 3) наявність на лопатці метакроміона; 4) наявність в кульшовій западині невеликої ацетабулярної кісточки; 5) наявність позаду колінного суглоба двох пар маленьких додаткових кісточок (flabella) залишки перонекранона; 6) маленька черепна порожнина; 7) великі очні ямки, які майже прилягають одна до одної і сполучаються між собою отворами; 8) поділ клиноподібної кістки на дві самостійні: передню та задню; 9) сильна губчаста верхньощелепова кістка і луска вискової кістки.

Скелет голови кроля складається із 25 кісток і поділяється на мозковий та лицьовой відділ. В мозковий відділ входить 7 кісток: 3-х парних (вискова, лобова, тім’яна) і 4-х непарних (решітчаста, потилична, міжтім’яна, клиноподібна). В лицьовий відділ входить 7 парних кісток (верхньощелепова, міжщелепова, піднебінна, носова, вилична, слізна, крилоподібна) і 2 непарних – леміш, під’язикова. Нижньощелепова кістка зростається в непарну. Мозковий відділ займає ¼ черепа. Очні ямки різкосближені між собою і розділені тонкою кістковою пластинкою. Кістки всі зміщені кзадупозаду очних ямок. Вилична дуга повністю приймає участь у формуванні зовнішньої частини очної ямки, тому вискова ямка нерозвинута.

В лицьовому відділі є наявність великих міжзубних проміжків різцевими та корінними зубами- діастем при звуженості в цих ділянках самих щелеп. Із пазух збереглися верхньощелепова, лобова і клинопіднебінна.

Хребетний стовп, як і інших видів тварин, складається із шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового відділів. Хребет має чотири кривини: опуклу дорсально шийну, ввігнуту шийноспинну, слабо опуклу дорсально спиннопоперекову та крижову. Крижова кривизна в більшості випадків має лордозний характер, проте інколи може бути кіфозною. З «нормального положення», тобто невимушеної прямої стійки з рівномірним навантаженням на всі чотири лапи, можливі різної інтенсивності рухи ділянок хребта. Хвостовий відділ хребта найбільш рухливий, в той час як крижовий відділ абсолютно статичний. Шийний відділ хребта має найбільшу рухливість у вертикальній та горизонтальній площинах, обертальні рухи, за винятком повертання голови, не здійснюються. В грудному відділі на ділянці з 1 по 10 хребець існує можливість обертальних рухів. У грудному та поперековому відділах вертикальні та горизонтальні відхилення можливі, проте не в такому діапазоні, як у шийному відділі.

В кішки також найбільш рухливим є шийний відділ. Обертання можливе лише в грудному відділі до 11-12 хребця. Проте об’єм рухів у горизонтальній та вертикальній площинах в грудному і поперековому відділах не всюди однаковий. У вертикальній площині рухливість зменшується до антиклінального хребця і знову повертається за ним до крижової кістки.

Шийний відділ хребетного стовпа нараховує сім хребців, із міцно скріпленими сегментами, на яких рельєфно виступають як поперечнореберні, так і остисті відростки, які збільшуються від 3-го до 7-го. Гребінь епістрофея широкий, дуже сильно розвинутий і нависає на задню ділянку дужки атланта. Шия з мускулатурою на фронтальному розрізі представляє майже коло, тобто м’язи розвинуті майже однаково з дорсального і латеральних боків тіла хребця, що вказує на хижацький спосіб життя, так як шия, що сильно згинається у всіх напрямках, дає можливість успішно боротися з ворогами або відривати шматки від здобичі.

Грудний відділ складається із 13 сегментів, з яких 9 з’єднуються з грудниною реберними хрящами і називаються справжніми (стернальними), 4 пари несправжніх (астернальних) ребер, не мають безпосереднього з’єднання з грудниною, їх хрящові частини накладаються один на одного, утворюючи