Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин

Синовія – synovia – тягуча рідина жовтуватого кольору. Вона виділяється синовіальною оболонкою капсули і виконує різні функції: змащує суглобові поверхні кісток, зменшуючи тертя між ними; є живильним середовищем для суглобового хряща; в неї виділяються продукти обміну речовин хрящової тканини; збільшує зчеплення кісток через в’язкість; амортизує суглоби. Із суглобів синовіальна рідина відводиться лімфатичними судинами, тому пошкодження і забруднення порожнини капсули суглоба небезпечне для життя тварини.

Суглобовий хрящ – cartilagо articularis – шар гіалінового хряща на суглобовій поверхні кісток. Він не має судин і нервів, його живлення забезпечується за рахунок поживних речовин, що надходять із крові судин суглобової капсули та кістки, а також із синовії. Зовнішня поверхня суглобового хряща рівна і блискуча, блакитно-білого кольору і не вкрита охрястям. У більш дорослих тварин він набуває жовтувато-білуватого відтінку. Це пов’язано із зменшенням кількості води з 90% при народженні до 40% в дорослому стані, а також із зменшенням вмісту хондроітинсірчаної кислоти. Одночасно з віком зменшується еластичність хряща. Суглобовий хрящ забезпечує ріст епіфізів у довжину; зменшує тертя між кістками; залежно від його товщини послаблюється сила поштовху під час руху, так як цей хрящ володіє великою пружністю.

ІV. Особливості з’єднань кісток осьового скелету

1. З’єднання кісток черепа

Відмітити, що для скелета голови хижаків характерне змішане з’єднання – безперервне і переривчасте. До безперервного з’єднання відносять синдесмоз – шви між кістками, що формують дах черепної коробки, а також кістками лицевого відділу черепа, синхондроз – у молодих тварин між кістками, що утворюють основу мозкового відділу черепа, синостоз – у дорослих, до переривчастого – суглоб.

У дрбних тварин кістки черепа з’єднуються швами Череп з нижньою щелепоюз’єднаний за допомогою висково-нижньощелепного суглоба. У собаки, песця та кішки він є неконгруентним виростковим суглобом, який має суглобовий диск, у собаки з волокнистого хряща, в кішки – у вигляді мембрани. Рух у цьому суглобі, в основному, обмежується опусканням та підніманням нижньої щелепи подібно до ножиць. Помітно, що собака і кішка можуть широко розкривати пащу, тому в собак з далеко виступаючим латерально вінцевим відростком (басети) останній за надто сильного відкривання пащі може защемитися під виличною дугою, самостійне закриття пащі при цьому стає неможливим. Цей блок можна зняти, провівши часткову резекцію вискового відростка виличної кістки, а за необхідності також і вінцевого відростка. Припускають, що причиною є специфічна для даної породи дисплазія.

Необхідно також вказати, що в деяких дрібних порід собак існують постійні тім’ячка в ділянці лобових кісток та потиличної кістки, хоча деякі дослідники вважають їх аномаліями розвитку. Для кішки типовим є наявність постійного тім’ячка в ділянці слізної кістки поряд з переднім краєм очної ямки.

Під’язикова кістка з’єднана з черепом тимпаногіоїдом, який прикріплюється до соскоподібного відростка вискової кістки. Інші членики кістки з’єднуються між собою за допомогою суглобів.

У кроля суглоб циліндричний, ковзаючий (санний) не обертальний. Утворений скошеними, опуклими та витягнутими у довжину суглобовим виростколм нижньощелепової кістки та увігнутою напівциліндричною суглобовою поверхнею виличного відростка вискової кістки. Суглоб має капсулу, хрящовий диск між суглобовими поверхнями кісток. Додаткових зв’язок немає.

Під’язикова кістка з’єднується з висковою (черепом) за допомогою м’язів та довгих зв’язок малих рогів.

2. З’єднання хребців

У хижаків для перших двох шийних хребців характерне переривчасте з’єднання, а для всіх інших – як безперервне, так і переривчасте. До переривчастого з’єднання відносять зчленування атланта з потиличною кісткою та епістрофеєм, а також суглобових відростків, всіх без винятку хребців, між собою, до безперервного – з’єднання тіл, дужок, остистих та поперечних відростків хребців за допомогою синдесмозу, синеластозу, синхондрозу та синостозу.

Для забезпечення рухливості голови особливе значення мають два суглоба: потиличноатлантний та атлантоосьовий. В еліпсоїдному потиличноатлантному суглобі рух здійснюється переважно навколо поздовжньої осі, забезпечуючи піднімання та опускання голови. Бічні нахили та обертальні рухи обмежені. В циліндричному атлантоосьовому суглобі обертальні рухи здійснюються навколо поздовжньої осі зуба епістрофея. Розрив поперечної зв’язки або перелом зуба можуть привести до смертельного пошкодження спинного мозку. (У кроля є також крилові зв’язки непарну зв’язку зуба).

Тіла хребців з’єднуються синхондрозом і синдесмозом.

Синхондроз представлений міжребцевим диском, який розміщений між голівкою та ямкою суміжних хребців. Товщина міжхребцевих дисків найбільша у хвостовому відділі, менша – в шийному і поперековому і найменша – в грудному. Він складається із центральної частини – пульпозного ядра, що являє собою залишок спинної струни і надає хребту пружності й еластичності, та периферичного кільця з волокнистого хряща, волокна якого, перехрещуючись, забезпечують міцність з’єднання і обмежують обертання хребців один відносно одного. Пульпозне ядро в здорової тварини завжди має світле забарвлення та желеподібну структуру. При передчасному відкладенні солей кальцію в ньому зменшується функція амортизації та розподілу компресійних навантажень у хребті. Фіброзне кільце характеризується тим,