Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин

Синдесмоз представлений поздовжніми зв’язками, які перекривають великі ділянки хребта.

Особливість. У кроля вентральна поздовжня зв’язка тягнеться від 7-го шийного до крижі включно. Дорсальна зв’язка тягнеться від 2-го шийного хребця і до крижі.

Дужки хребців з’єднуються за допомогою жовтих (міждужкових) зв’язок, які мають вигляд еластичних пластинок, що сполучають дуги суміжних хребців, прикриваючи міжхребцеві отвори.

Остисті відростки з’єднуються надостистою зв’язкою, а також лише слабко розвинутим канатиком каркової зв’язки (собака, кріль), яка в кішок зовсім відсутня.

В собаки та кішки відсутні міжпоперечні та міжостисті зв’язки в грудному і поперековому відділах хребетного стовпа, замість яких є м’язи, що забезпечує значну рухливість цих ділянок.

Суглобові відростки суміжних хребців з’єднуються простими плоскими суглобами, що мають лише капсули (зв’язки відсутні). Участь окремих хребців у русі хребта невелика, проте в сумі вони дають значні показники – нагинання та випрямлення, нахили в боки, обертальні рухи.

3. З’єднання ребер

Відмітити, що кісткові ребра з’єднуються з хребцями і з реберними хрящами, а останні – з грудниною та один з одним.

З хребцями ребра з’єднуються за допомогою суглобів. Реберно-хребцевий суглоб представляє собою комбінацію суглоба голівки та суглоба горбка ребра, які забезпечують чітко визначені і взаємозалежні рухи грудної клітки. Рухи в суглобі голівки ребра та суглобі горбка ребра відбуваються сумісно за принципом змінного суглобу навколо середньої осі для розширення та звуження грудної клітки. Об’єм рухів більший там, де обидва суглоби щільніше прилягають один до одного з середини грудної клітки або взагалі зливаються (як в останніх ребрах).

Кісткові і хрящові частини ребер з’єднуються між собою синхондрозом, проте в собаки постнатально в деяких реберних хрящах може утворюватися суглоб.

З грудниною стернальні ребра з’єднуються груднинно-реберними суглобами, які функціонують як змінні суглоби.

Між частинами груднини протягом всього життя зберігаються хрящові груднинні зрощення.

V. Особливості з’єднань кісток грудної кінцівки

1. З’єднання тулуба та пояса кінцівки

Під з’єднанням тулуба та поясу кінцівки розуміють сукупність м’язів між корпусом та грудною кінцівкою, які забезпечують рух лопатки відносно бічної грудної стінки. В собаки та кішки тут відсутні справжні суглоби, які пов’язані з ключицею, як у людини, та масивні укріплюючі фасції, як у великих тварин. Проте в собаки та кішки сильно розвинуті м’язи плечового поясу. Тим, що опорна функція плечового поясу здійснюється виключно за рахунок м’язів, пояснюється потреба в тривалому відпочинку лежачи. Здійснюються наступні рухи: піднімання та опускання кінцівки, рух нею вперед та назад, а також повертання лопатки.

2. Плечовий суглоб

У собаки та кішки – це кулеподібний суглоб, в якому суглобова западина лопатки за глибиною та діаметром значно менша, ніж округла голівка плечової кістки. Співвідношення їх розмірів, яке складає в кішки 1: 3, визначає великий об’єм рухів у суглобі. Згинання та розгинання можливі на кут більш ніж на 120°. Відведення та приведення здійснюються на кут приблизно 50-60°, супінація досягає 45°, пронація – 35°. Об’ємна суглобова капсула має три кишені: дві невеликі краніальні і велику каудо-латеральну. Ізольованих гальмуючих зв’язок немає, проте суглоб укріплений латерально та медіально потовщеннями капсули. Крім того, описують поперечну зв’язку плечової кістки, яка проходить над міжгорбковим жолобом плечової кістки і є підтримуючою зв’язкою для сухожилка двоголового м’яза плеча. В цьому місці суглобова капсула під тиском сухожилка двоголового м’яза вибухає в суглобову порожнину, утворюється міжгорбкова синовіальна піхва. При відриві поперечної зв’язки сухожилок двоголового м’яза втрачає підтримку і напрямок під час ковзання по поверхні плечового суглобу. В цьому випадку під час згинання він виступає із тунелеподібного міжгорбкового жолоба та зісковзує через менший горбок на медіальний бік плечової кістки. Щоб запобігти болі при цьому зміщенні, собака утримує кінцівку постійно випрямленою.

Ін’єкція в плечовий суглоб виконується з латерального боку в зігнутому стані між гачкоподібним відростком лопатки, який можна пропальпувати та більшим горбком плечової кістки.

3. Ліктьовий суглоб у них відноситься до комбінованого, який поєднує різні за характером рухи ділянок однієї й тієї ж суглобової поверхні – згинання і розгинання, а також незначне обертання. На дистальному кінці плечової кістки в них сформована спереду і латерально опукла суглобова поверхня, з якою поєднується ямка променевої кістки, тому тут можливі, окрім згинання і розгинання, обертальні рухи. На тому ж кінці, але позаду і медіально, є короткий валик, з яким з’єднується ліктьова кістка, тому в цій ділянці можливе лише згинання та розгинання. Суглоб утворюється, таким чином, двома простими суглобами: плечеліктьовим суглобом та плечепроменевим суглобом. Крім того, ліктьовий суглоб безпосередньо