+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
40
Мова:
Українська
пов’язаний з проксимальним променеліктьовим суглобом – циліндричним суглобом, в якому голівка променевої кістки за посередництва суглобової окружності обертається в дугоподібній променевій вирізці ліктьової кістки. В загальній суглобовій капсулі є три кишені: краніо-латерально під загальним розгиначем пальців, краніо-медіально під двоголовим м’язом плеча та каудально між латеральним надвиростком плечової кістки і ліктьовим відростком. Цю кишеню вибирають для ін’єкції в кішки, в той час як у собаки укол роблять на боці згинання. Зв’язки та окремі сухожилки зрослися з капсулою, так що їх защемлення не відбувається. Об’єм рухів у ліктьовому суглобі (згинання та розгинання) складає в кішки 140°, в собаки залежно від породи від 100° до 140°.
4. Променеліктьові суглоби – проксимальний та дистальний. У проксимальному суглобі в собаки виражене лише пасивне обертання, а в кішки виконується супінація. Для цього дистальний суглоб повинен функціонувати в якості циліндричного суглобу, в якому невелика опукла суглобова окружність дистального епіфіза ліктьової кістки обертається в ліктьовій вирізці променевої кістки. Кут руху із звичайного стану пронації в положення супінації в кішки може бути більше 100°. В собаки в променеліктьових суглобах поряд з пасивною супінацією приблизно на 50° також можлива пронація на кут біля 20°.
У кроля ліктьовий суглоб складний, блокоподібнипй (2 косо поставлених гребені на блоці плечової кістки) може робити незначні обертальні рухи.
5. Зап’ястковий суглоб відрізняється тим, що між суглобовою овальною ямкою на променевій кістці і еліпсоподібною суглобовою поверхнею проксимального ряду кісток зап’ястка є двовісний суглоб, тому тут можливі, на відміну від інших видів тварин, в яких цей суглоб одновісний, такі рухи як згинання та розгинання, а також відведення і приведення, але не обертання. В міжзап’ястковому та зап’ясткоп’ястковому суглобах згинання та розгинання, а також у незначному об’ємі приведення та відведення в собаки можливі, тоді як у решти тварин вони відсутні. Завдяки косому розміщенню рядів суглобів, що більш помітно в кішки, ніж у собаки, згинання супроводжується відхиленням лапи в бік. Суглоб додаткової кістки зап’ястка та міжзап’ясткові суглоби виконують швидше стабілізуючу дію. Сума рухів всіх названих суглобів забезпечує загальну рухливість суглоба. При згинанні-розгинанні кут складає біля 150°-195°, при приведенні-відведенні – 20°-30°. Обертальні рухи в зап’ястковому суглобі неможливі; супінація лапи забезпечує рух кісток передпліччя та підтримується поворотом у плечовому суглобі; променезап’ястковий суглоб лише дозволяє обертання кінця променевої кістки.
Значна особливість зв’язкового апарату є в тому, що на спинковій поверхні в собак розвинуті косі дорсальні зв’язки з великою кількістю еластичної тканини: одна між променевою кісткою і проксимальним рядом зап’ястка, а інша – між проксимальним і дистальним рядом до 4-ї кістки зап’ястка. Крім того, в собаки є значна кількість міжкісткових зв’язок, а зв’язкові волокна між п’ястковими кістками створюють рухливість однієї кістки навколо іншої.
У суглобовій капсулі є два дорсальних випини під сухожилками розгиначів, в які виконують ін’єкції. Суглобова порожнина складається з двох відділів, які не сполучаються між собою. Проксимальний відділ охоплює променезап’ястковий суглоб, а також дистальний променеліктьовий суглоб і суглоб додаткової кістки зап’ястка. Дистальний відділ суглобової порожнини охоплює міжзап’ястковий суглоб, зап’ясткоп’ясткові суглоби та суглоби між проксимальними кінцями п’ясткових кісток. У собаки та кішки можливе виконання ін’єкції в дистальну частину суглобу. Ін’єкція виконується при згинанні суглобу; для орієнтації можна використовувати сухожилки розгиначів, які легко пальпуються, після чого голка вводиться в суглобову щілину до появи краплин синовіальної рідини.
6. П’ясткові суглоби – з’єднують п’ясткові кістки між собою. Основи сусідніх кісток п’ястка лише незначно зрушуються відносно один одного.
7. Суглоби пальців
Значну особливість у собак має суглоб 1-ї фаланги, на якому дистальний кінець п’ясткових кісток має суглобову поверхню подвійного типу, подібну до ліктьового суглобу: позаду сформований валик з різким гребенем посередині, а спереду форма суглобової площадки близька до еліпсоїдної, гребінь відсутній. Перша фаланга під час руху по поверхні блока з гребенем може лише згинатися і розгинатися, а по еліпсоїду, окрім цих рухів, може бути відведення і приведення. Для собак як хижаків, що мають лапи з хватальною здатністю, така особливість будови має велике значення: в розігнутому стані пальці можуть розправлятися, а в зігнутому – міцно тримати захоплений предмет.
Суглоб 2-ї фаланги є лише в II-V пальцях. В усіх пальцях за формою вони є сідлоподібними суглобами. Під час стояння суглоби знаходяться в стані сильного згинання, з якого можливе подальше згинання на кут 50°-60° і розгинання на кут 60°-90°. Відведення та приведення, а також обертальні рухи можливі в мінімальному об’ємі. Характеризується відсутністю пальмарних і міжпальцевих зв’язок, є лише бічні зв’язки.
Суглоби 3-ї фаланги є в усіх пальцях. У собаки та кішки вони сформовані як сідлоподібні суглоби і забезпечують згинання та розгинання, а також у мінімальному об’ємі відведення та приведення. В собаки кігті залишаються видимі, а в кішки вони ховаються в спеціальні сумки завдяки добре розвинутим дорсальним еластичним зв’язкам і тим самим оберігаються від стирання під час опори пальця.
VІ. Особливості з’єднань кісток тазової кінцівки
Деякі особливості виявляються в собак і в з’єднанні кісток тазової кінцівки.
1. Крижово-клубовий суглоб у собаки, песця, кроля тугий, плоский і відрізняється тим, що крижово-клубова дорсальна зв’язка не поділяється на коротку