Складнопідрядні речення часу і місця у мові гінді

1.1.1. Будова складнопідрядного речення. Щоб краще зрозуміти різницю між простими, складними і власне складнопідрядними реченнями, звернемося до відомого дослідника синтаксису англійської мови Родні Хаддлстона. Він висловив цю різницю так: “Просте речення складається лише з однієї граматичної основи, яка виступає головною; складне речення має дві чи більше головних основ; cкладнопідрядне речення складається з двох або більше граматичних основ, серед яких хоча б одна є підрядною.” [19; 378] Структурними компонентами складнопідрядного речення виступають вихідні прості речення, які в процесі входження в складнішу синтаксичну одиницю втрачають інтонаційно-смислову завершеність та здатність до самостійного вживання. Вони зазнають певних граматичних трансформацій і утворюють синтаксично і інтонаційно цілісну завершену думку (речення). Між предикативними частинами складнопідрядного речення встановлюються відношення нерівноправності, підпорядкованості однієї частини іншій. 

Частина складнопідрядного речення, що підпорядковує собі іншу його частину являється головною, а підпорядкована, синтаксично залежна від головної, - підрядною. Структура речення що передбачає наявність двох предикативних частин (головної і підрядної) класифікують як формально елементарне складнопідрядне речення. Формально неелементарними виступають ті структури, які складаються з трьох і більше предикативних частин. Як правило, головною з них виступає лише одна. Інші або підпорядковуються їй, або можуть виступати підрядними відносно головної частини, і водночас головними відносно інших предикативних частин – це залежить від будови речення.

1.1.2. Засоби зв’язку в складнопідрядному реченні. У своїй праці “Сполучники і сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядного речення” Богданов М. М. підкреслює, що при вивченні структурно-семантичних особливостей складнопідрядного речення важливо усвідомити природу й функції тих специфічних мовних засобів, які служать для зв’язку частин цього типу складного речення. [15; 69] Частини складнопідрядного речення поєднуються одна з одної за допомогою сполучників підрядності і сполучникових слів, що містяться в залежній (підрядній) частині. “Підрядний зв’язок, як правило, оформлено за допомогою підрядних сполучників або сполучних слів, які репрезентують його найяскравіше.” [1; 519] У синтаксичній структурі саме вони вказують на наявність і вид зв’язку предикативних частин. 

Головна різниця між сполучниками підрядності і сполучними словами полягає в тому, що сполучники підрядності лише зв’язують підрядне речення з головним, не беруть участі в організації внутрішньо синтаксичних зв’язків підрядного речення і не є членами речення. В свою чергу сполучні слова не лише приєднують підрядне речення до головного, а й беруть участь у внутрішній організації підрядного речення, вступають у семантико-синтаксичні зв’язки з іншими словами і як повнозначні слова виконують функції певних членів підрядного речення. Сполучні слова мають значення предметності: вони мають певну відмінкову форму і виконують синтаксичну функцію відповідного члена підрядного речення.

Окрім того існує розподіл сполучникових слів на семантичні і функціональні. Докучаєва Р. М. зазначала, що сполучники, які закріплено за певними видами підрядних, тобто з чітко вираженою семантикою називають семантичними. [5; 9] До них відносяться сполучники часу, місця, причинно-наслідкового зв’язку та інші. До функціональних ми відносимо сполучники чи сполучникові слова, які не мають строго закріпленого семантичного відтінку і можуть передавати різні види зв’язку між частинами складнопідрядного речення.

1.1.3. Види складнопідрядних речень. Як було сказано вище, типи складнопідрядних речень визначаються засобами сполучення їх предикативних частин. В українській мови розмежовують двочленні та одночленні речення. Двочленні складнопідрядні речення мають дві взаємозалежні частини, одна з яких, тим не менш являється залежною від іншої. В одночленних реченнях підрядна частина являється рівнозначною певному члену простого речення, або пояснює, «розгортає» один з членів речення. 

До першого, двочленного типу складнопідрядного речення належать складні речення з підрядною частиною, що має значення причини, наслідку, мети, умови, часового або допустового співвідношення, а також що виражає порівняння. У таких складних реченнях підрядна частина співвідноситься з головною в усьому її складі, а не зв'язується тільки з якимось одним членом речення головної частини. До цього типу слід віднести також складнопідрядні речення з відносною підрядністю, в яких поширення основного речення підрядною частиною не є необхідним: “Мама так турбувалася про тата, що навіть я трохи занепокоївся”.

Одночленні складнопідрядні речення мають зовсім інакший характер внутрішньої будови: в головній частині таких речень легко можуть бути відновлені займенниково-вказівні співвідносні слова, які пояснює, розширює, чи на які вказує підрядна частина. Цей вид речень включає речення з означальними підрядними.

1.2. Особливості функціонування складнопідрядних речень у мові гінді

В мові гінді існують складнопідрядні речення з наступними підрядними: підрядні підмету, присудку, додаткові, з’ясувальні, причини, мети, часу, місця, порівняльні, умови, способу дії, міри і ступеню, наслідку, приєднувальні, пояснювальні. Окрім цього існують також складнопідрядні речення з зіставними відношеннями між частинами.

В мові гінді виокремлюють двочленні і одночленні складнопідрядні речення. В двочленних речення зв’язок між головною і підрядною частиною не дуже щільний, між ними встановлюються виключно синтаксичні відношення. До двочленних належать складнопідрядні речення, частини яких поєднуються семантичними сполучниками, тобто такими, які вказують на їх смисловий зв’язок. По аналогії з українською мовою, прикладами двочленних речень виступають складнопідрядні речення з підрядними часу, умови, наслідку, мети, порівняльні,