Складнопідрядні речення часу і місця у мові гінді

Дослідження прикладів вживання складнопідрядних речень у суспільно політичних текстах виявило наступні особливості їх функціонування.

Таким чином, проаналізувавши випадки вживання сполучників часу і структурні особливості складнопідрядних речень часу із різними засобами зв’язку, можна зробити наступні висновки. 

В мові гінді складнопідрядні речення часу, в яких зв’язок здійснюється за допомогою парного сполучника जब… तब і його варіації जब… तो, вживаються частіше за інші. 

В мові гінді при вживанні в складнопідрядних реченнях часу парних сполучників підрядна частина, як правило, стоїть перед головною, але у випадку, коли зв’язок здійснюється за допомогою парного сполучника तभी… जब, їх порядок може змінюватися. 

В мові гінді в складнопідрядних реченнях часу із простим (одинарним) сполучниковим словом, що вживається без відповідного відносного слова в головній частині, наприклад, сполучникове слово जब, головна частина завжди передує підрядній.

В мові гінді для складнопідрядних речень місця характерно передування головної частини підрядній. Найчастіше в таких засобом приєднання підрядної частини до головної виступає сполучникове слово  जहाँ (де). Вживання парного сполучника वहाँ… जहाँ  (там… де) менш розповсюджено. 

В мові гінді, як і в українській мові,  існують складнопідрядні речення з порівняльними відношеннями між головною та підрядною частиною, зв’язок в яких виражається за допомогою сполучникових слів часу і місця.

В таких реченнях вживання сполучникового слова місця  जहाँ в значенні “якщо” так само розповсюджене, як і вживання сполучника जब कि (в той час як).

Для складнопідрядних речень порівняння зі сполучниковим словом जहाँ характерне передування підрядної частини головній, а в аналогічних реченнях зі сполучником जब कि підрядна частина стоїть після головної.

Дослідження частоти вживання складнопідрядних речень часу і місця в суспільно-політичних текстах мови гінді довело, що наведене в першому розділі твердження Скоблікової Є. С. про менш розповсюджене вживання підрядних, що уточнюють певні просторові характеристики, справедливе і для мови гінді. Складнопідрядні речення місця вживаються набагато частіше ніж речення з підрядним місця і мають більш різноманітну структуру.

Таким чином, різниця між складнопідрядними реченнями часу в мові гінді і українській полягає в наступному.

В українській мові в складнопідрядних реченнях часу і місця частіше прослідковується упущення відносного слова в головній частині. В мові гінді структура таких речень є більш сталою і стійкою: послідовність розташування головної і підрядної частини є визначеною заздалегідь і рідко змінюється.

 

 

भाषा के शुद्ध और सुगठित वाक्य की रचना के लिए पद रचना का ज्ञान आवश्यक है। वाक्य में शब्द इसी रूप में हमारे सामने आता है। यह उसकी प्रायोगिक स्थिति होती है। शब्दकोशों में लिखे गए शब्द का रूप व्यावहारिक नहीं होता है। उस रूप में वह किसी कथन या वक्तव्य का अंग नहीं बनता। वाक्य या प्रोक्ति (डिसकोर्स) का अंग बनने के लिए उसमें स्वाभाविक स्थिति की अपेक्षा कुछ परिवर्तन-परिवर्धन अपेक्षित होता है। "अपदम् न प्रयुञ्जीत" अपद का प्रयोग मत करो। अर्थात् प्रयोग के समय लिंग, वचन, कारक व वृत्ति के अनुसार कुछ न कुछ परिवर्तन-परिवर्धन करना पड़ता है। परिवर्तन-परिवर्धन की इस प्रक्रिया को पद रचना कहते हैं तथा यह परिवर्तित-परिवर्धित शब्द "पद" कहलाता है। कारकचिह्नों से युक्त्त शब्दों तथा क्रिया रूपों को पद कहते हैं।

यह पद वाक्य का अंतरंग अवयव है। पद के अर्थज्ञान के बिना वाक्य का अर्थज्ञान नहीं हो सकता। पद रचना हेतु प्रत्ययों का इस्तेमाल किया जाता है। कभी-कभी ऐसा भी होता है कि प्रयोग गत शब्दों में किसी प्रकार का परिवर्तन-परिवर्धन नहीं किया जा सकता है। उस स्थिति में उसका रूप परिवर्तित हो या न हो उसमें कुछ न कुछ अतिरिक्त सम्बंध भावना आ जाती है।

भारतीय भाषा शास्त्र में "पद" का इतिहास बहुत प्राचीन है। वेदों में भी इस का प्रयोग बहुलता से आता है। यास्क के निरुक्त से पूर्व निश्चय ही "पद" की स्थित व तत्संबंधी अन्य धारणाएँ स्थिर रूप कर चुकी थीं। पाणिनि ने "सुप्" और "तिङ्" प्रत्ययों से युक्त शब्द को 'पद' माना है। वाक्य में पदों के समूह को पदबंध कहते हैं। इस प्रकार पदबंधों से वाक्य की रचना होती है। अतः अंग्रेज़ी भाषा से हिंदी में अनुवाद कार्य करते समय यदि पद निर्माण के सिद्धांतों का अनुसरण किया जाए तो वाक्य रचना कभी दुरूह नहीं होगी और फिर हिंदी पर क्लिष्टता का अरोप लगने का अवसर नहीं मिलेगा।

कारक युक्त शब्दों का परंतु बिना उद्देश्य, विधेय का समूह "पदबंध" है। इसे और स्पष्ट ढंग से कहें तो "शब्दों का समूह जिनसे अर्थ का बोध होता है, परंतु पूर्ण अर्थ का बोध नहीं होता है" पदबंध "कहलाता है।" उपवाक्य में उद्देश्य और विधेय होते हैं परंतु पदबंध नहीं।

"पद" से बड़ी परंतु उपवाक्य से छोटी इकाई पदबंध है। पदबंधों से ही मिल कर उपवाक्य बनते हैं। पदबंद वाक्य में निर्धारित व्याकरणिक प्रकार्य (फ़ंक्शन) पूरा करने वाली इकाइयां हैं जिनका अस्तित्व केवल वाक्य के अंतर्गत ही संभव है, वाक्य के बाहर नहीं।

प्रत्येक वाक्य में कर्ता, कर्म, पूरक, अव्यय तथा क्रिया के निर्धारित स्थान होते हैं जहाँ पर प्रयुक्त होकर संज्ञा, विशेषण, क्रिया आदि शब्द वाक्य में कुछ निश्चित और निर्धारित कार्य संपन्न करते हैं भूमिकाएँ निभाते हैं। इन स्थानों को प्रकार्य स्थान (स्पाट) कहते हैं। इन प्रकार्य स्थानों पर जो शब्द या शब्द समूह प्रयुक्त होते हैं या होने की क्षमता रखते हैं उन्हें पदबंध कहते हैं।

 

 

1. Богдан М. М. Сполучники і сполучні слова як засоби зв'язку частин складнопідрядного речення// Українська мова і література в школі, 1979. – № 1. – С. 69–75. 
2. Вихованець І. Студії про члени речення: приреченнєвики // Українська мова. – 2005. – №2. – С.22-27.
3. Виноградов В. В. Основные вопросы синтаксиса предложения // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. – М.: Наука, 1975. – С.254-294.
4. Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови: монографія / К.Г. Городенська. – К. : Інститут української мови : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. – 208 с. 
5. Докучаева Р. М. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. – М.: Флинта, 2013. – 232 с.
6. Долгова О. В. Синтаксис как наука о построении речи. – М.: Высшая школа, 1989. — 191 с.
7. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Моноrрафія. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
8. Кочерган М. П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 2006. – 464 с.
9. Падучева Е. В. Статьи разных лет. – М.: Языки словянских культур, 2009. – 736 с.
10. Поспелов М. С. Складнопідрядні речення і основні особливості його будови// Українська мова і література в школі, 1953. – № І. – С. 23–28.
11. Санников В. З. Русский синтаксис в семантико-прагматическом пространстве. – М.: Языки славянских культур, 2008. – 624 с.
12. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. – П.: Довкілля-К, 2011. – 844 с. 
13. Скобликова Е. С. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. – М.: Флинта: Наука, 2006. – 264 с.
14. Степаненко М. І. Просторові поширювачі у структурі простого речення: Монографія. – Полтава: АСМІ, 2004. – 463 с.
15. Христіанінова Р. О. Рівні організації складнопідрядного речення//Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство, 2009. – №2. – С. 519–528.
16. Борковский В. И., Морозова С. Е. Структура предложения в истории восточнославянских языков. – М.: Наука, 1983. – 302 с.
17. Bholanath Tiwari Hindi Bhasa Ki Sanrachna. – Delhi: Vani Prakashan, 1988. – 248 p.
18. Christine Sinclair Grammar: A Friendly Approach. Second Edition. – Berkshire: McGraw-Hill, 2010. – 200 p.
19. Rodney Huddleston Introduction to the Grammar of English. – C.: Cambridge University Press, 1984. – 483 p.
20. Shivendra Kishor Varma, Singh Dilip Bhasa Adhyayan. – Dehli: Alekh Prakashan, 2008. – 211 p.
21. Sudesh Sharan Abhinav Patra Lekhan. – Delhi: Prem Prakashan Mandir, 1994. – 187 p.