Складові демографічної ситуації України та їх використання

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ НАУКИ

1.1 Дослідження населення України

1.2 Демографічні особливості населення

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

2.1 Вплив населення на розвиток і розміщення продуктивних сил

2.2 Міське та сільське населення

2.3 Статево-вікова структура населення 

2.4 Національний склад населення та його територіальні особливості

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

3.1 Демографічний потенціал України

3.2 Сучасні демографічні проблеми

Висновки до розділу 3

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

 

 

Актуальність теми На вересень 2011 р. на території України проживало 46, 870 млн. осіб. За цим показником наша країна перебуває на 5-му місці в Європі після Німеччині, Великобританії, Італії та Франції. Середня густота населення близько 84 осіб на 1 км². Основними чинниками сучасного розміщення населення по території держави є економічний, природний та історичний. Кількість населення в різних областях України неоднакова і, крім наведених вище чинників, залежить від їхньої площі. Найбільше його в Донецькій, Київській (разом з Києвом), Дніпропетровській та Харківській областях.

За густотою населення окремі території України також істотно відрізняються. Найгустіше заселена Донецька область, найменше – Чернігівська. Досить низька густота населення в поліських і степових областях України. Дуже нерівномірно розміщене населення на територіях таких областей, як Луганська, Запорізька, Закарпатська, Чернівецька, а також Автономної Республіки Крим.

На кількість і розміщення населення України мало вплив і організоване владою переміщення населення з менш економічно розвинених областей у великі промислові центри і райони, а також повернення на батьківщину репресованих комуністичним режимом народів, зокрема кримських татар у Крим.

Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні сучасного стану демографічних процесів в Україні.

Для реалізації мети були поставленні наступні завдання:

дати загальну характеристику населеню України;

проаналізувати демографічні процеси, які характерні для України;

встановити проблеми пов’язані з відтворенням населення України та шляхи їх вирішення.

Об’єктом є населення України, а предметом дослідження є висвітлення існуючих проблем і перспектив демографічної ситуації в Україні.

Методи досліджень. В процесі виконання даної роботи були використані наступні методи: порівняльний, описовий, картографічний, системний підхід, аналіз наукових, краєзнавчих та літературних джерел, статистичний та ін.

Практичне значення: полягає у поглибленню знань з курсу економічної географії та можливість використати даного матеріалу у подальшій навчальній діяльності.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Містить 45 сторінок.

 

 

Населення або народонаселення – це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.). Народонаселення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Чисельність населення окремих її регіонів є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності процесів суспільного розвитку, і насамперед соціально-економічних та демографічних. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Тенденції демографічного розвитку є неодмінним фактором, який обумовлює економічну і соціальну політику держави. Вивчення процесів відтворення населення, особливо динаміки його чисельності, має практичне значення для встановлення механізму взаємодії економічних і демографічних процесів. Чисельність населення держави чи окремих її регіонів не є величиною стабільною. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупності різноманітних факторів. Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрями демографічної політики.

На території України проживає 45. 8 млн. осіб (0. 8% населення світу, на 1. 01. 2012 р.). За чисельністю населення Україна займає п’яте місце серед європейських держав (після Німеччини, Італії, Великобританії і Франції) та 44 місце серед країн світу [ 5 ].

Найбільші зміни в чисельності населення України відбулися у XX ст. На його початку в сучасних межах України (вона була поділена між Австро-Угорщиною, Польщею, Румунією та Росією) проживало 35. 2 млн. осіб (в 1913 р.). Значні втрати населення понесло під час Першої світової і громадянської воєн. В 1922 р. його чисельність становила 26 млн. осіб.

Внаслідок сталінської політики колективізації було визнано куркульськими понад 200 тисяч селянських господарств, а їх власників із родинами вислано в Сибір та в північні райони Росії (понад 1 млн. осіб). Багато з них, особливо діти та старші люди, не витримували холоду, голоду, поневірянь і вмирали по дорозі до нових поселень або в них.

Дуже великі втрати населення в Україні були у 30-40 роки. Штучний голодомор 1932-1933 рр. забрав життя у багатьох мільйонів людей. Цілі села у східній і центральній (найбільш хліборобських) частинах України вимирали, втрати людей за різними даними становили від 6 до 15 млн. осіб. Точнішу цифру могли б дати дані перепису населення 1937 р., але вони були засекречені, а люди, які його проводили, репресовані або знищені. Зараз встановити цю кількість дуже важко, бо працівники сільрад багатьох померлих не реєстрували. У цей же період населення понесло великі