+3 8(066) 185-39-18
fпомерлих і за величиною природного приросту всього населення нівелювали б ці відмінності, тобто не відображали б специфіки природного руху міського і природного руху сільського населення. Вивчення динаміки наведених вище даних за тривалий проміжок часу (1960 – 2012) дозволяє зробити висновок, що показники природного руху населення постійно погіршувалися і це відбувалося (за невеликим виключенням) постійно, причому за всіма основними демографічними параметрами. Різко зросла також різниця між показниками, що характеризують народжуваність, смертність і природний приріст міського і сільського населення. Наприклад, за 1960 – 1990 роки число всіх народжених на 1000 чол. у республіці скоротилося з 20. 5 до 12. 7, у тому числі серед міського населення – з 20. 1 до 12. 7, і серед сільського – з 21. 0 до 12. 7. Кількість померлих зросла серед усіх жителів з 6. 9 до 12. 1; серед міських – з 6. 3 до 10. 2, і серед сільських – з 7. 5 до 16. 1. Як результат – природний приріст усього населення, як уже зазначалося, скоротився з 13. 6 до 0. 6, в тому числі міського – з 13. 8 до 2. 5, сільського – з плюс 13. 5 до мінус 3. 4. Починаючи з 1979 р. Україна постійно має від’ємний приріст населення (винятком є лише 1986 р., коли природний приріст був позитивний, хоч і становив дуже малу величину (плюс 0. 3). Словом, за останнє 30-річчя народжуваність в Україні (як серед міського, так і серед сільського населення) зменшилася. майже вдвоє, число померлих міських жителів зросло на 60%, а число померлих сільських жителів – більше ніж удвоє. В результаті цих змін природний приріст усього населення (1960 – 1990) скоротився з 13. 6 до 0. 6, або в 22. 7 рази, природний приріст міського населення – з 13. 8 до 2. 5, або в 2. 5 рази, а природний приріст сільського населення – з плюс 13. 5 до мінус 3. 4. Україна опинилася, таким чином, на одному з. останніх місць у світі за показниками природного руху населення. Різко погіршилося і співвідношення показників природного приросту міського і сільського населення. Якщо в 1960 р. різниця між природним приростом міських і сільських жителів становила 0. 3 (на користь міського), то в 2012 р. цей показник зріс до 5. 9. У 2012 р. лише окремі області України (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька і Крим) мали незначний природний приріст сільського населення. В усіх інших областях мало місце велике скорочення природного приросту сільських жителів [ 14 ].
Пошук
Складові демографічної ситуації України та їх використання
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
44
Мова:
Українська
Висновки до розділу 3
Головним завданням програми щодо покращення демографічної ситуації має стати чітке визначення пріоритетів та напрямків соціальної політики, яка сприятиме подоланню сучасної демографічної кризи як частини загальної суспільної кризи, що гальмує становлення сучасних демократичних інститутів та цінностей в українському суспільстві.
Отже, вперше за багато десятиліть природний приріст населення України став від’ємним, тобто смертність перевищує народжуваність. Причинами цього є екологічна криза, що сталася через неправильну експлуатацію великої кількості «брудних» підприємств, а також радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи. На природний приріст населення впливає також економічна криза – наслідок соціалістичного способу виробництва. Головна причина перевищення смертності над народжуваністю криється в підриві життєвої сили українського народу внаслідок винищення найздоровішої, найжиттєздатнішої частини нації під час голодоморів, воєн і репресій.
Висновки
Отже, на вересень 2012 р. на території України проживало 45, 870 млн. осіб. За цим показником наша країна перебуває на 5-му місці в Європі після Німеччині, Великобританії, Італії та Франції. Середня густота населення близько 84 осіб на 1 км². Основними чинниками сучасного розміщення населення по території держави є економічний, природний та історичний. Кількість населення в різних областях України неоднакова і, крім наведених вище чинників, залежить від їхньої площі. Найбільше його в Донецькій, Київській (разом з Києвом), Дніпропетровській та Харківській областях. За густотою населення окремі території України також істотно відрізняються. Найгустіше заселена Донецька область, найменше – Чернігівська. Досить низька густота населення в поліських і степових областях України. Дуже нерівномірно розміщене населення на територіях таких областей, як Луганська, Запорізька, Закарпатська, Чернівецька, а також Автономної Республіки Крим.
Досліджено, що за останні 10 років чисельність населення України зменшилась майже на 4, 5 млн., і це при тому, що в Україні не було ні війн, ні збройних конфліктів, ні масових епідемій. Якщо в 1991 році народжуваність перевищувала смертність, то лише у 2012 році в Україні померло на 373 тис. більше, ніж народилось. Аналітики вважають, що до 2026 року чисельність населення України може зменшитись ще на 5-8 млн.
Визначено, що у важкому сьогоденні України, найважливішими напрямами гарантування економічної безпеки держави (екосестейту) : демографічний, екологічний, кримінальний, енергетичний, ціновий, фінансово-грошовий, харчовий, соціальний, ресурсний, питноводний, медичний, військовий, політичний. Але демографічний фактор нашого майбутнього відродження всі фахівці визнають найважливішим. Адже не буде сенсу у поступі по всіх інших напрямах екосестейту, якщо не буде головного – людей, заради яких взагалі мислився і творився цей поступ. Тому, потрібно розробити заходи щодо збільшення населення, тобто комплексну програму, спрямовану на зменшення смертності та підвищення народжуваності.
ДОДАТОК А
Статево-вікова піраміда населення України за даними перепису населення в 1959 по 2001р. р.
*Складено за матеріалами перепису населення
ДОДАТОК Б
Густота населення України станом на 2012 р.
*Складено за матеріалами перепису населення
ДОДАТОК В
Загальний коефіцієнт смертності населення (на 1000 осіб) за 2012р.
*Складено за даними статистики населення
ДОДАТОК Г
Народжуванісь по областях України
*Складено за даними статистики перепису населення
ДОДАТОК Д
Національний склад населення України за роками
Список використаних джерел
Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Зб. матеріалів / Верховна Рада України. Комітет з питань національної безпеки і оборони. – Офіц. вид. – К. : Парламентське видавництво, 2003. – 450 с.
Дем’яненко А. В. Демографічна ситуація в Україні створює реальну загрозу національним інтересам і безпеці / Дем’яненко А. В. – №4. – С. 15-18.
Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: [посібник] / Заблоцький Б. Ф. – К. : Академвидав, 2003. – С. 44-46.
Заставецька О. В. Географія населення України / Заставецька О. В., Заставецький Б. І., Ткач Д. В. – Тернопіль, 2007. – 35 с.
Заставний Ф. Д. Географія України / Заставний Ф. Д. -Львів: Світ, 2001. -472 с.
Клиновий Д. В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: [навчальний посібник] / Клиновий Д. В. – К. : ЦУЛ, 2006. С. 18-19.
Населення // Україна у цифрах у 2004 році. – державний комітет статистики України.
Пастернак. Г. Демографічна складова екномічної безпеки / Пастернак. Г. – №11. – 1995. – С. 28-35.
Піпгюренко Ю. І. Розвиток міст і міське розселення в Українській РСР. Піпгюренко Ю. І. – К. : Наукова думка, 1972. – С. 109-118.
Прибитковий І. М. Основи демографії: посібник. / Прибитковий І. М. – К. :, 2000.
Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 р. : В 2 т. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 2000. – Т2 – 286 с.
Рибов І. Сім’я і відтворення населення в Україні / Рибов І. – 1998 р. – № 4. – с. 86 – 88.
Соціально-економічна географія України / за заг. ред. О. І. Шаблія. -Львів: Світ, 1994. -608 с.
Статистичний щорічник України за 2010 рік. – К. : Держкомстат України, 2011. – 558 с.