Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Словозмінна категорія часу

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
Вступ
РОЗДІЛ І. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ ЯК ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.1 Темпоральна характеристика категорії часу
1.2 Категорія часу дієслів
РОЗДІЛ ІІ. СЛОВОЗМІННА КАТЕГОРІЯ ЧАСУ
2.1 Форми теперішнього часу
2.2 Форми майбутнього часу
2.3 Особливості дієслів минулого та давноминулого часу
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Актуальність теми. Протягом останніх двох десятиліть проблема, пов'язана з категорією часу, за кількістю присвячених їй досліджень і публікацій вийшла на одне з перших місць у світовій науковій літературі.
Дослідження здійснюються представниками різних галузей знань, зокрема мовознавцями. Граматична категорія часу протягом тривалого періоду розвитку мови зазнала певних змін. Вагомий внесок у розробку питань, що пов'язані з проблемою становлення і функціонування часових дієслівних форм зробили такі мовознавці, як О. О. Потебня, П. С. Кузнецов, Г. Кржіжкова, В. М. Русанівський. Окремі аспекти проблеми на матеріалі української мови висвітлюються у працях І. Шаровольського, В. Дем'янчука, І. М. Керницького, С. Смеречинського, С. П. Бевзенка.
Категорія часу залишається однією з найважливіших, якщо не найважливішою, філософською та логічною категорією. Їй підвладні всі моменти та процеси, що відбуваються як в матеріальному, так і в нематеріальному світі буття. І, звичайно, поняття це притаманне кожному моменту людської діяльності у всіх її аспектах. Залишаючись традиційною в науці, вона ніколи не втрачає своєї актуальності, бо поняття часу, поряд з поняттями простору і руху є однією з найважливіших форм теорії пізнання. Сучасне філософське визначення часу як «атрибута, загальної форми буття матерії, яка визначає тривалість буття і послідовність зміни станів всіх матеріальних систем і процесів у світі» [18, с. 25] передбачає об'єктивність, незалежність часу від людської свідомості, бо світ існував і розвивався у просторі й русі ще до появи людини. Отже, час – це об'єктивна реальна форма існування матерії (поряд із простором), а рух – сутність часу, бо всі процеси, явища, події навколишнього світу характеризуються моментом виникнення, періодом існування і моментом зникнення, тобто знаходяться у русі. Три фундаментальні категорії буття і мислення – простір, час і рух – складають єдність, яка знаходить своє вираження як при понятійному, так і при мовному членуванні світу.
Узагальнене поняття часу включає в себе поняття реальний час як форму буття матеріального світу, концептуальний час як форму його відображення у людській свідомості у вигляді часових понять і лінгвістичний час як форму презентації цих понять у мові. Оскільки «концептуально картина світу складається з переплетення результатів двох ступенів пізнання – чуттєвого і логічного, то виділяється ще й перцептуальний час як самостійний параметр духовного життя суспільства й особистості» [25, с. 61]. Перцептуальний час є результатом суб'єктивного відображення реальних часових процесів і явищ навколишнього світу в культурі, суспільстві та індивідуальній свідомості. Концептуалізація подій об'єктивного часу невід'ємна від мови. На думку В. А. Звегінцева, «мовні засоби виконують посередницьку роль між людською свідомістю в її пізнавальній діяльності та об'єктивною дійсністю, на яку спрямована ця діяльність» [14, с. 9]. Таким чином, формою представлення у мові реального та концептуального часу і є лінгвістичний час.
Лінгвістичний час трактується в сучасному мовознавстві таким чином: 1) як час буття мови, як зміна мовної системи у часі, де мова – це особлива форма матерії, яка знаходиться у постійному русі (розвитку). Таке визначення бере свій початок від Ф. де Сосюра “Мова існує, розвивається і змінюється у часі” [21, с. 54]; 2) як засіб вираження часових понять у мові. На кожному рівні виділяються одиниці, які мають темпоральне значення: на морфологічному рівні такими одиницями є певні граматичні форми, на лексичному – лексичні одиниці з темпоральним значенням; на рівні речення – синтаксичні конструкції.
О. Н. Синявський детально описав всі варіанти способів і надав велику кількість прикладів. Він зазначив, що усіх форм «тривання» в українській мові дуже багато, але всі вони укладаються в дві основні групи: доконані та недоконані. «Недоконаність – це форма, яка означає «тяглу, не викінчену» дію, доконаність означає «викінчену» дію» [20, с. 189]. Найбільш поширений спосіб творення доконаних дієслів з недоконаних – це додавання префіксів, наприклад: несу – понесу, ношу – наношу, виношу – повиношу. Зрідка доконані форми утворюються за допомогою суфіксів, наприклад: кидаю – кину, купую – куплю; зміною голосного в корені: лежу – ляжу, лежати – лягти; зміною наголосу: задứхатися – задихάтися, підслухάти – підслỳхати.
Основна відмінність недоконаних дієслів від доконаних полягає в тому, що від дієйменників недоконаних дієслів можливий майбутній час на -му, -меш або з буду, будеш, а від доконаних – неможливий. Наприклад: нести – нестиму, нестимеш, буду нести; виношувати – виношуватиму, виношуватимеш, буду виношувати, але повиношувати – повиношую. На думку мовознавців, форми доконаності і недоконаності не вичерпують усіх форм тривання дії. У межах недоконаних дієслів вони виділяють форми протяжності і наворотності дії. Протяжна форма дієслова виражає тривалу і разову дію (несу).
Наворотна дія означає повторну, кількаразову, більш абстрактну дію (ношу). Такий розподіл дії, як зауважив О. Н. Синявський, спостерігається в невеликій кількості дієслів: везти – возити, вести – водити, брести – бродити, летіти – літати, тягти – тягати, бігти –
Фото Капча