Словозмінна категорія часу

Минулий доконаний уживається також у зіставно-протиставних, допустово-наслідкових конструкціях, де транспонована форма позначає небажану дію: Зірка стала для них радістю й горем. Людська худоба на толоці попасеться й потім дасть молока, а Зірка – кілька крапель… Інша й тільною не перестає доїтись, а в Зірки ще задовго до отелу спорожніло вим'я (Є. Гуцало) ; Ви лише не подумайте, що я все нинішнє ганьблю. Лишень треба, щоб нашим хлопом більше цікавились… А то як… скаже голова, що в нього в селі все добре, а йому й повірили (Р. Іваничук). Завдяки реалізації наочно-зримої функції минулого доконаного, відсутності темпорального збігу дієслівних значень обох частин конструкції конотація небажаності дії посилюється, загострюється.

Закономірним для української мови є «вживання минулого доконаного на позначення конкретних за своїм характером повторюваних дій, властивих теперішньому» [23, с. 282]: …Дмитро Іванович і так майже не бере ніякої участі в громадському житті їхнього шкільного колективу, завжди осторонь, одчитав уроки – й гайда додому (Є. Гуцало). Близьким до цього типу є використання форм минулого доконаного під час фіксування порядку виконання певних дій (опис технологічних процесів, рецепти тощо) : Узяли півсклянки цукру, два яєчних жовтки. Цукор розтерли з жовтками і додали склянку борошна. Усе це добре перемішали… (розмовне). Кожна дія сприймається як закінчений процес. Послідовність цих процесів формує унаочнене сприйняття порядку дій. Оскільки виконання кожної наступної дії передбачає закінченість попередньої, використання минулого доконаного якнайкраще передає послідовність дій у цілому.

Аористне значення минулого часу доконаного виду вказує на результат як внутрішнє обмеження дії, зосереджує увагу на самій дії і підкреслює, що цей результат як завершена дія був актуальним (важливим, значущим) лише в минулому, а в момент мовлення сприймається як предмет спогадів. Дія себе повністю вичерпала до моменту мовлення, напр. : Прийшла весна 1919 року. Прилетіла, як щаслива доля, припливла веселими, бурними потоками і розлилася по всій Україні (О. Довженко) ; Я вчора зустрів товариша; Позаторік придбав орфоепічний словник; До Києва я приїхав у 1945 році.

Дієслова з аористним значенням вживаються в оповідях і описах явищ, що змінюють одне одне, напр. : Юнак уперся ногою в тин, висмикнув з нього тонку лозину, покрутив у руках і кинув під ноги.

Дієслова минулого часу доконаного виду вживаються і в переносному значенні:

- минулий час замість майбутнього (фирма дієслова має доконаний вид минулого часу – до моменту мовлення, а контекст вказує на майбутній час після моменту мовлення), напр. : Якщо не буде допомоги, ми загинули; Ховайся, інакше я вмер; Так я й повірив! ; Мені все зрозуміло – я пішов; Ну гаразд, я пішла; Добре, ми поїхали;

- минулий час у значенні теперішнього: Добре в армії. Встав ранком, прибрав постіль, зробив зарядку, поснідав, а далі все за розкладом (встав = встаєш, прибрав = прибираєш, зробив = робиш, поснідав = снідаєш).

Форми давноминулого часу слугують живим фактом розмовного стилю сучасної української літературної мови. В усному мовленні переважають форми давноминулого часу доконаного виду. Можливо, пов'язано це з тим, що доконаність – ознака повністю реалізованої, обмеженої граничним виявом, цілісної процесуальної дії. А дієслова давноминулого часу передають найчастіше саме таку дію. Особливо часто використовуються форми давноминулого доконаного під час передачі моментальної дії: Хлопчик у нас чорнявенький був народився. ; Чебурек один остався, треба викинуть – він упав бив. ; Тільки жалко, що був книжку не взяв.

Трапляються в побутовому мовленні і форми давноминулого недоконаного: Що ти робив? – Був ходив з Юлею у бібліотеку. Для них, як і для дієслів минулого часу, прикметна така передача дії, яка позбавлена значення цілісності та ще й у часовому плані віднесена в далеке (з погляду мовця) минуле.

Цікавою особливістю речень з формами давноминулого часу виступає наявність обставин часу, які конкретизують час, коли відбувалася дія. Виражаються вони групою слів з опорною часовою семою на зразок вчора, давно, отоді, зранку под. : Вчора була поїхала у БАК, не взяли документи, бо не так оформлені. Отоді і він був написав про тебе, а що ж було робить...

Для усного мовлення прикметна незакріпленість допоміжного дієслова БУТИ відносно дієслова у формі минулого часу: воно може стояти як у пре-, так і в постпозиції до нього, може дистанціюватися від нього: – Чи не хворів хто? – В одного було горло поболювало. – Чого не дзвонив? – Був привик; Тоді давай шукати, хто їхав був на Одесу, знайшли (розмовне).

Для розмовного стилю більш властивий діалогічний різновид мовлення. З цим пов'язано вживання ситуативних неповних речень, що певним чином обумовлює специфіку вживання форм передминулого часу. Часто дієслово на позначення давноминулої дії вживається в репліці-відповіді, а дієслово минулого