Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціальна свідомість та поведінка населення України

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
45
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Свідомість є доволі складним поняттям, суть якого виявляється через цілісність різних точок зору, у тому числі соціальної і поведінкової. Свідомість певного соціуму, тобто суспільна свідомість постає як різнобічний динамічний процес, що підтримується завдяки активній свідомості окремих представників цього соціуму. Вона направлена на вирішення загальних проблем устрою суспільного життя. Ідеї, які закріплюються у суспільній свідомості, не просто відображають дійсність, а й реорганізовують її, внаслідок чого людина пристосовується до оточуючого середовища. Таке пристосування здійснюється за рахунок вироблення нових форм соціальних зв’язків, утвердження соціальних норм та ідей, необхідних для їх реалізації. Однак суспільна свідомість не є простою сумою свідомості окремих індивідів, для неї також характерні деякі властивості, які не зводяться до властивостей індивідуальної свідомості.
Суспільна свідомість проявляється у різних формах, які залежать від низки факторів, зокрема – від облаштування соціальних інститутів, тому вона тісно пов’язана з певними типами суспільних стосунків: політичними, економічними, моральними, релігійними, естетичними та ін. Свідомість виступає як спосіб взаємовідносин у соціумі, як ставлення людини до самої себе й оточуючого світу, що знаходить своє вираження через почуття, емоції, переживання, настрої. Включає вона також думки, сприйняття, уяву.
Свідомість тісно пов’язана з поведінковими аспектами, оскільки через суб’єктивне бачення реального світу людина орієнтується у певних соціальних ситуаціях, тобто оцінює їх, після чого приймає рішення стосовно своєї поведінки. Дії людини відносно інших людей, суспільства, оточуючої дійсності формують соціальну поведінку, яка обумовлюється внутрішньою мотивацією, взаємодією потреб, інтересів, цінностей особистості. Крім того, значним фактором упливу на соціальну поведінку людини є суспільні норми, які існують у суспільстві. Різні форми поведінки, у тому числі й ті, що відхиляються від існуючих норм, мають різні біологічні та соціально-психологічні витоки, але під дією конкретних історичних умов і подій вони можуть стати масовими та переважаючими.
У цьому розділі головна увага фокусується на таких темах, як уплив голоду 1946-1947 рр. на свідомість українського народу та реакція на нього населення, образ влади у суспільній свідомості, суспільно-політичні настрої, антисоціальні прояви поведінки населення, найбільш характерні для післявоєнного періоду. Зміст розділу формувався навколо питань, що були проблемними для соціуму, який орієнтувався на виживання як в умовах подолання післявоєнних побутових труднощів, так і в умовах відновлення репресивної командно-адміністративної сталінської системи. Проблеми повсякденного життя впливали на соціальну свідомість, що, у свою чергу, відбивалося на багатьох поведінкових аспектах різних соціальних груп і вимагало відповідної реакції владних партійно- державних інстанцій. Ці факти часто є свідченням негативних сторін життя українського суспільства, однак, вони є його невід’ємним складником і без їх врахування неможливе цілісне бачення нашої історії.
Соціальна свідомість та поведінка населення повоєнних років характеризується складністю та розмаїтістю. Листи населення, інформаційні звіти, таємні доповідні записки та інші документи виразно засвідчують, що поряд з тим образом громадянина УРСР, який вже давно існував, однак, постійно «вдосконалювався» під тиском репресивної системи, у суспільстві була категорія людей, які висловлювали незалежні думки та оцінки, не бажали миритися з існуючою владною системою, з її ставленням до простої людини.
Крім того, поставлені перед проблемою виживання, перед необхідністю самостійно вирішувати свою долю, особливо у голодні 1946-1947 роки, багато хто вдавався до протиправних та аморальних дій. Ця тенденція збереглася у суспільстві й у подальші роки. Яскравим свідченням соціальних проблем є рівень злочинності повоєнного суспільства. Так, гаслом «не вкрадеш – не проживеш» послуговувалися десятки тисяч людей: від посадовців до простих громадян, з якими активно боролися правоохоронні органи. Однак їх діяльність виявилася настільки «професійною», що, в результаті, були безпідставно затримані сотні тисяч (!) безвинних громадян. Крім того і в середовищі правоохоронних органів ситуація із дотриманням закону була далекою від ідеальної, про що свідчать матеріали перевірок і тисячі скарг громадян.
 
Особливості соціальної свідомості населення
Післявоєнний період є одним із ключових етапів у розвитку радянського державного устрою і радянського суспільства. Ці роки залишили практично без змін політичну й економічну систему в СРСР, хоча у суспільстві після переможного завершення війни відбувалися зміни, пов’язані з надіями та очікуваннями, які викликали особливий психологічний клімат і настрої. Населення країни увійшло в мирне життя сподіваючись, що за порогом війни залишилось усе найстрашніше і важке. В масовій свідомості виник образ «життя-свята», з допомогою якого моделювалася особлива концепція післявоєнного життя – без протиріч, без напруги. Стимулом розвитку цієї концепції був лише один фактор – надія. Вона викликала небувалий оптимізм, емоційне завзяття народу, що дозволило досить швидко вирішити основні завдання відбудови1. Однак ейфорія перемоги з її духом свободи й ідеологізацією минулого мирного існування була розвіяна реальними життєвими обставинами. Вже у 19461947 рр., внаслідок економічної й сільськогосподарської політики ВКП (б), виникає штучний голод. Він забрав із собою сотні тисяч людських життів, спотворив, як і голодомор 1932-1933 рр., моральні норми й життєві цінності, а разом із тим посилив критичні настрої у радянському суспільстві, викликав прихований та відкритий спротив як безпартійних, так і партійних громадян існуючій політичній системі.
З весни 1946 р. керівництво республіки, виконуючи вказівки союзного центру, розпочинає «битву за врожай», спрямовану проти колгоспів і районних ланок управління. Для кожного господарства і районів у цілому, відповідно до видової (приблизної) оцінки врожаю, доводились плани хлібозаготівель. Реакція низової
Фото Капча