Соціальна свідомість та поведінка населення України

Тож цілком закономірно у масовій свідомості побутувало переконання, що хто вкраде, той буде синим: «На трудодни ничего не дают. Так что если украл – поел, а нет – пропадай, а поймаешься – судить будут. Так или иначе – все равно погибать» (Херсонська область), «Тот, кто украл хлеб, тот будет с хлебом. Это мы знаем по прошлому году» (Миколаївська область) 41.

Доповідаючи, наприклад, в управління з перевірки партійних органів при ЦК КП (б) У про політичні настрої населення завідувач оргінструкторським відділом Миколаївського обкому КП (б) У Віщун зазначав, що в період жнив «антирадянські елементи» намагалися будь-що зірвати чи загальмувати виконання «першої заповіді перед державою», тобто хлібозаготівлі. Для досягнення цієї мети вони поширювали думку про те, що крадіжки в колгоспах і радгоспах не є злочином, і «красти можна, особливо тепер». Навіть один з колгоспних парторгів (Казанковський район, колгосп «15 років ВЛКСМ») на запитання: «Почему вы слабо ведете борьбу с расхитителями?», відповів: «Теперь такое время – не украдешь, не проживешь». У його колгоспі була відмічена масова участь колгоспників у крадіжках зерна.

Особливістю реакції населення на хлібозаготівельну кампанію 1947 р. на відміну від більш голодного 1946 р. є те, що набула поширення така форма спротиву політиці влади на селі, як убивство голів колгоспів та партійно-радянського активу, якщо останні були надто заповзятими у виконанні розпоряджень влади. Офіційно такі дії класифікувалися керівництвом держави як терористичні акти. Основним мотивом вбивств та замахів була помста за активне проведення хлібозаготівлі й за переслідування тих, хто вимушено займався крадіжками зерна. Крім цього спалювались помешкання, господарчі будівлі, нищилась домашня худоба активістів і голів. Іншою загрозою для влади стали загони ОУН і УПА, які проникали із Західної України і також убивали місцевий актив та голів колгоспів, грабували токи, зерносховища, кооперації43. Представники спецслужб і слідчих органів намагалися будь-що встановити виконавців чи завадити подібним терористичним актам і їм це часто вдавалось, оскільки нерідко наміри вбивства проголошувались відкрито й при свідках, або в очі того, кого мали вбити. Зокрема, за 20 днів – з кінця вересня до середини жовтня 1947 р. в Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Житомирській, Київській областях органи МДБ завадили здійсненню 13 замахів на партійно-радянський актив у колгоспах, арештувавши осіб, які намагалися їх учинити44.

Як і попереднього року, у 1947 р. владі прийшлось зіткнутися під час хлібозаготівлі з небажанням деяких керівників колгоспів, районних партійних і радянських органів сумлінно виконувати розпорядження республіканського та союзного центру. Цих керівників звинувачували у саботажі, оскільки вони затягували молотьбу і здавання зерна державі, знову приховували його, заплутували облік, списували, залишали як втрати на полях, видавали на трудодні та використовували на внутрішні потреби більше дозволених 15%. Наприклад, у Кам’янець-Подільській області за період жнив було притягнуто до відповідальності 185 осіб: голів колгоспів

72, голів сільрад – 13, директорів МТС – 8, бригадирів колгоспів – 23, секретарів парторганізацій колгоспів – 21, секретарів райкомів КП (б) У – 5, голів райвиконкомів – 2 та інших робітників – 41. З них виключено з партії

30 осіб, переведено з членів ВКП (б) у кандидати – 5, засуджено – 8, знято з роботи – 17, на інших було накладено партійні стягнення45.

Також, як і влітку 1946 р., практикувались диверсії: навмисно псувались комбайни, молотильні агрегати, у покоси чи у робочі частини машин підкидались металеві предмети, міни, гранати.

Але й цими засобами арсенал спротиву частини населення, невдоволеного діями радянської влади, не вичерпувався. Влада зіткнулася ще й з проблемою анонімних листів, агітаційних листівок та відкритої агітації громадян проти радянського устрою. Зокрема, Г. Петров, секретар Кіровоградського обкому КП (б) У, інформував у серпні 1947 р. секретаря ЦК КП (б) У Л. Кагановича про активізацію під час виконання плану хлібозаготівлі «ворожих елементів з числа колишніх куркулів, націоналістів, колишніх німецьких помічників, сектантів, які в деяких районах і колгоспах проводили ворожу агітацію і прихований саботаж, а в окремих випадках чинили активні дії, а також намагалися у своїй антирадянській роботі використовувати окремих відсталих, з низьким рівнем політичної свідомості з середовища робітників, селян і службовців»46. У анонімках та агітаційних листівках виражалися протестні настрої людей, які не бажали миритися зі своїм важким становищем та політикою, що на той час домінувала в республіці. Анонімки надсилалися як на адресу місцевих керівників, так і в центральні органи влади. Часто їх регулярно писали одні і ті ж особи, причому дехто, не обмежуючись цим, вдавався ще й до відкритої агітації своїх поглядів, направлених проти колгоспного ладу, хлібозаготівлі тощо. Подібна «нерозсудливість» останніх сприяла владі у здійсненні заходів з їх швидкого виявлення і нейтралізації шляхом арешту. Так, з 20 вересня