Соціальна свідомість та поведінка населення України

Повністю перекрити доступ населенню до зарубіжних радіостанцій влада не могла, тому намагалася відстежувати тих, хто займався прослуховуванням цих станцій. Секретар Київського обкому КПУ Г. Гришко у вересні 1953 р. у своєму повідомленні секретареві ЦК КПУ О. Кириченку зазначав наявність в обкомі партії відомостей про те, що у містах Києві та Білій Церкві, Броварському, Чорнобильському, Іванівському, Васильківському, Білоцерківському, Канівському та інших районах області окремі громадяни, які мали власні радіоприймачі, захоплювалися прослуховуванням закордонних антирадянських передач. У деяких випадках організовувалися навіть колективні слухання цих радіотрансляцій.

Як правило особи, які слухали закордонні радіопередачі, поширювали їх зміст серед населення і цим самим фактично вели ворожу радянській владі агітацію. Спецслужби фіксували також непоодинокі факти, коли прослуховуванням закордонних радіопередач займалися деякі члени КПРС. Так, начальник товарного цеху фабрики мінеральної вовни, член КПРС Й. Шехтман у липні 1953 р. говорив своєму знайомому: «Цими днями я слухав закордонну радіопередачу (він висловився “Зведення басарабського інформбюро”) так виходить, що ще до того, як з’явилось у газеті повідомлення про переговори з державою Ізраїль, у Радянський Союз приїжджала представниця Ізраїлю Голда, вона представила списки на 150 тис. євреїв, які бажають виїхати з СРСР у Палестину. Я вірю, що така кількість євреїв бажає виїхати з СРСР, серед них можуть бути і комуністи». Начальник будівельного цеху 6-го шкіряного заводу, член КПРС І. Елдін висловився: «Я часто слухаю «Голос Америки». За кордоном більш інформовані про справи в СРСР, ніж ми. Вони яскраво пояснюють існуючу у нас обстановку.., «68.

Певна частина громадян, зіштовхуючись у повсякденному житті з масою проблем, розраховувала на допомогу різних державних інстанцій, куди зверталася з численними скаргами і заявами. У своїх заявах, листах і скаргах населення фіксувало недоліки та викривало порушників законодавства, розтратників, шахраїв, бюрократів, оскільки не бажало миритися з існуючими негараздами. На особливому рахунку у влади були скарги з питань дотримання соціалістичної законності, при розслідуванні яких часто виявлялись серйозні порушення законодавства та зловживання службовим становищем з боку окремих відповідальних працівників державного і господарського апарату УРСР69.

Зокрема, у президію Верховної Ради УРСР за 1951 р. надійшла 252 421 скарга і заява, при чому біля 18 тис. осіб звернулося у президію особисто70. Основна маса з вказаних заяв – 209 202 (83%) – стосувалась питань помилування засуджених. Інші розподілялись наступним чином: 16% (7 208) скарг і заяв торкались проблем нарахування грошових податків і натуральних поставок; 17, 9% (7 755) – призначення пенсій і надання матеріальної допомоги; 16, 1% (6 976) – з квартирних питань; 8, 9% (3 827) – працевлаштування і звільнення з роботи; 7, 5% (3 212) – незаконного вилучення худоби, майна і присадибних ділянок; 5, 5% (2 410) – дій судово-прокурорських органів; 2, 2% (972) – порушення радянського законодавства; 2, 1% (944) – порушення уставу сільськогосподарської артілі; 23% (9 915) – з усіх інших питань71.

У таких великих містах як Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ та інших найбільших злободенними питаннями, за якими від громадян надходили скарги, були житлово-квартирні проблеми, прописка і працевлаштування, що свідчило про недостатню увагу міських та райрад до вирішення цих питань. З метою поліпшення ситуації, що склалася, президія Верховної Ради УРСР 31 липня 1951 р. видала постанову «Про стан розгляду заяв і скарг трудящих у виконкомах місцевих Рад депутатів трудящих Вінницької області». Однак наступна перевірка в регіонах цієї роботи виявила великі недоліки у виконанні постанови. Заяви і скарги громадян, які надходили в обласні організації, часто механічно пересилали в нижчестоячі установи, де значна їх кількість взагалі не вирішувалась або залишалась довгий час без розгляду. Наприклад, у Вінницькому облвиконкомі у 1951 р. з 5102 скарг, що надійшли, лише 442 або 8, 6% були вирішені в обласному виконавчому комітеті, усі інші – надіслані на розгляд районних інстанцій без встановлення суворого контролю за їх вирішенням. У Харківському облвиконкомі з 6212 заяв переслали у райони 92%, а в Кіровоградському обласному виконкомі з 5170 скарг розглянули на місці лише 3% (156 скарг) 72.

Дещо краща ситуація була у Дніпропетровській області. З 3045 листів і заяв, що надійшли в обком КП (б) У за перше півріччя 1952 р., 2688 (88%) розглядалися працівниками обласного комітету партії. Із загальної кількості листів, що надійшли, 520 було без підпису, 478 – надіслано з ЦК ВКП (б)  (у тому числі 100 контрольних), 336 – з ЦК КП (б) У (192 контрольних). Основними проблемами, які турбували населення, були питання надання помешкань (343 листа), неправильної поведінки окремих керівників підприємств, голів колгоспів і поганого керівництва (226), працевлаштування (214), незаконного звільнення з роботи і пониження на посаді (213), використання службового стану і розкрадання державної власності (206), поновлення прав членів і кандидатів у члени ВКП (б)  (182 листа) 73.

Однак не всі листи і заяви громадян, що залишались на розгляд секретарів обкому та завідувачів відділами вирішувались у встановлені законом строки. З 1158 листів і заяв, що були взяті на контроль,