Соціальна свідомість та поведінка населення України

Керівник організації був викритий владою через те, що у червні 1950 р. написав своєму знайомому С. Ю. Клюс, який мешкав у Сталінській області, листа антирадянського змісту. Цього листа, підписаного рукою В. Пантюшка і з його зворотною адресою, 7 липня передав Чистяковському райвідділу МДБ Сталінської області робітник шахти №8 О. В. Агєєв. У листі автор викривав радянську дійсність і повідомляв про те, що він був членом підпільної «Організації вільних козаків», яка вела боротьбу проти радянської влади та закликав С. Клюса вести підпільну антирадянську роботу серед шахтарів. У результаті 31 серпня 1950 р. Острозьким райвідділом МДБ Рівненської області В. Пантюшко був арештований. Після п’яти місяців слідства 31 січня 1951 р. на основі статей 54-10 Ч. 2, 54-12 і 196 КК УРСР Рівненський обласний суд засудив його до 25 років ув’язнення у виправно-трудових таборах із позбавленням прав строком на 5 років і конфіскацією майна.

Однак, незважаючи на арешт В. Пантюшка і те, що у своєму листі він повідомляв про існування таємної «Організації вільних козаків», через поверхневе слідство, як відмічав помічник військового прокурора при КВО полковник юстиції Максимов, саму підпільну організацію влада викрила лише у квітні 1951 р., тобто через 8 місяців після арешту її керівника. У результаті за цією справою до кримінальної відповідальності було притягнуто 19 осіб, 8 з яких були членами ЛКСМУ85.

21 травня 1953 р. голова Київського обласного суду Глушенко інформував Л. Мельникова, що з 13 по 16 травня цим судом розглядалося три кримінальні справи про «контрреволюційні» злочини молоді, яка навчалася у київських навчальних закладах: залізничному училищі № 1, автотранспортному технікумі, державному університеті ім. Т. Шевченка та інших. Всього за цими справами було засуджено 13 осіб.

Найбільше засуджених – 7 осіб, було з Київського залізничного училища

№ 1. Таємну молодіжну організацію тут, яка мала назву «Українська

Социал-Комуністична партія народників» створив І. Н. Гончар, 1935 року народження, член ВЛКСМ, що походив з родини бідняків с. Гаврилівка Димерського району. Ще до вступу в училище він складав вірші антирадянського змісту, а вже в училищі, як встановило слідство, у нього виникла думка створити молодіжну організацію, яка б вела боротьбу проти існуючого ладу з метою покращення життя селян і робітників. Для здійснення цих планів І. Гончар написав програму дій (була вилучена у нього під час обшуку 15 лютого 1953 р.). Він планував ужити заходів щодо полегшення становища селянства, гідної оплати його праці, знищення податків. «Селяни, – писав І. Г ончар, – живуть бідно. Абсолютно нічого в них нема! Вони працюють майже безплатно, а в деяких колгоспах зовсім безплатно! Скрізь самовільність, безпорядки, хабарництво! Кріпкого державного контролю нема!» У цих бідах народу обвинувачувалися партія і уряд, які дурили людей: «... КПРС і уряд абсолютно не думають і не хочуть думать про простий народ. Різні начальники тільки й думають, щоб мати набитий великими грошима карман і надіти вищу шляпу, тобто одержати вищий чин. «. Висловлювались у програмі також антисемітські погляди,.. оскільки євреї асоціювались із владою.

Плануючи знищити несправедливий режим, організація, однак, не прагнула знищити існуючий суспільно-політичний устрій та цілісність Радянського Союзу – вона мала боротись за утвердження «правдивого соціалізму». Обґрунтовуючи ідею назви організації І. Гончар зазначав: «. Чому вона називається Українською? Тому, що вона виникла серед волелюбного українського народу. На Україні. Чому ж вона називається Социал-Комуністичною? Тому, що її девіз: “За правдивий соціалізм”. Вперед до перемоги комунізму. А чому така проста назва – народники. Тому, що вони борються за свободу і правду, яку хоче народ. За щастя народне». Ця боротьба передбачала конкретні дії членів організації, накреслені в першочергових завданнях програми: «1. Організувать велику, єдину партію, з високою і кріпкою дисципліною, з своїми органами керівництва. 2. Агитіровать і вести пропаганду між народом, що зараз за життя і як добитися покращення його. Агитіровать і вести пропаганду, щоб люди організовували тайні політичні групи і взагалі, щоб боролись за краще життя, за своє світле майбутнє. 3. Розповсюджувать листівки-призиви, які кличуть народ на боротьбу, які кличуть народ до зброї, яку він незабаром повинен узяти, щоб добитись покращення