Соціально – психологічні умови формування еколого-економічної культури підприємця

Аналіз сучасних підходів до визначення культури виробництва показує, що підприємництво має виступати не лише як професія або спрямованість на прибуток, а передбачати, крім іншого, особливий світ екологічних концепцій та екологічних методів, своєрідний екологічний образ мислення, тобто еколого-економічну культуру.

Еколого-економічна культура включає систему екологічних знань, трансформованих через механізми соціального цілепокладання (еколого-економічні цінності та ідеали) для забезпечення економічної діяльності у відповідності з критеріями гуманізму. Сьогодні ознакою високої еколого-економічної культури має бути не ступінь відрізнення соціального від природного, а ступінь їх єдності.

Еколого-економічна культура підприємницької діяльності проявляється у формах вільного екологічно спрямованого волевиявлення підприємця, на протилежність діям, що відбуваються під тиском чинників соціального примусу. Спираючись на ці положення, ми провели соціологічне опитування суб’єктів підприємницької діяльності, спрямоване на виявлення домінуючих ставлень до цінностей екологічного спрямування (діагностику екопсихологічних сенсів за методикою В.О. Скребця). У соціально-психологічному дослідженні всього взяло участь 43 респонденти. Всі вони певним чином пов’язані з підприємницьким середовищем у Вінницькій області. 

Результати опитування (вони викладені у дисертації) показали що змістовне наповнення екологічної індивідуальної свідомості переважної більшості підприємців містить визнання наявності екологічних проблем, але розуміння їх суті залишається на рівні знання і не стає особистісним сенсом. Основою свідомості переважної більшості підприємців залишається думка, що володіння власністю та грошима є запорукою щасливого життя. 

Проблема еколого-економічної культури підприємця – це передусім проблема її формування. Тому особливу увагу варто приділити механізмам формування еколого-економічної культури як складного психологічного явища. 

На основі аналізу сучасних підходів до процесу становлення культури особистості нами запропоновано робочу модель формування еколого-економічної культури підприємця. Еколого-економічну культуру ми розглядаємо як систему що має дві підсистеми. Перша підсистема характеризує особисті якості керівника, зокрема професійні, які є значущими з екологічного погляду. Новий підприємець має бути стратегом, який знайомий з негативними тенденціями розвитку суспільства та українського ринку. Особистими рисами, які призведуть до екологічної ефективності, є прагнення до позитивних екологічних зрушень, заповзятливість, екологічна відповідальність, надійність при виконанні завдання. Особливу увагу необхідно звернути на соціально-екологічну відповідальність. Структура відповідальності має включати ціннісний, емоційно-вольовий та діяльнісно-практичний компоненти.

Окрему групу якостей особистості складають ділові якості, зокрема далекоглядність, вимогливість, наполегливість у досягнення екологічної мети. Ділові якості мають являти собою синтез професійних і особистісних якостей керівника.

Друга підсистема – це характеристика соціальної діяльності керівника, тобто різноманітні форми його суспільно-економічної діяльності, які несуть в собі екологічну спрямованість. Екологічна діяльність детермінується суб’єктивними та об’єктивними чинниками. Перші пов’язані з рівнем екологічної свідомості та усвідомленням екологічних інтересів. Основу других становить матеріально-ресурсна база існування спільнот та рівень технологічної озброєності.

Для того щоб досягти високих результатів у сфері еколого-економічної культури, необхідно, щоб екологічна проблематика пронизувала всі сторони діяльності сучасної фірми, здійснюючи вплив як на внутрішні механізми прийняття нею управлінських рішень, так і на взаємовідносини з партнерами по бізнесу, органами екологічного контролю, фінансовими організаціями, місцевим населенням і т.д. Необхідно, щоб підприємці зрозуміли, що успішне господарювання неможливе без врахування екологічних сторін їх діяльності.

У другому розділі „Соціально-психологічні чинники формування еколого-економічної культури підприємництва” проведено аналіз екологічного руху як соціального явища в контексті розвитку підприємництва та ключових соціальних регуляторів впливу діяльності громадських організацій на діяльність підприємців, наведено результати емпіричного дослідження ставлення населення та керівників організацій до природоохоронної діяльності та ролі підприємництва у екологічному розвитку України. 

З соціальної точки зору, екологічний рух правомірно розглядати як складову широкої категорії нових соціальних рухів, яка впливає на соціально-економічну діяльність підприємця. У процесі формування та розвитку соціально-екологічного руху можна виділити чотири основні етапи: на першому мають місце соціальні збурення щодо забруднення та нераціонального використання природних ресурсів, зокрема підприємцями; на другому відбувається загальна мобілізація учасників екологічного руху щодо забруднення та нераціонального використання підприємцями природних ресурсів; на третьому утворюється формальна екологічна організація, а останній, четвертий, завершується інституціоналізацією соціально-екологічного руху. 

Незалежно від конкретних історичних причин, поява і теперішня діяльність життєздатних екологічних рухів вказує, що вони часто піддаються гострій критиці з боку підприємців за те, що їх дії обмежуються лише протестами та є неконструктивними. І хоча підприємці не усвідомлюють необхідність залучатися до співпраці з громадськими організаціями, екологічні рухи несуть великий заряд позитивних поглядів, сподівань і дій щодо корінних змін як загалом у суспільстві, так і зокрема у сфері підприємництва. Однак, без чітко усвідомлених, скоординованих програмних зусиль, зрозумілих і підтриманих підприємцями, екологічний рух не стане дієвим у формуванні еколого-економічної культури серед широких верств населення та у прийнятті і реалізації екологічно обґрунтованих економічних і політичних рішень. Екологічний рух має ставати дедалі впливовішим, адже в боротьбі за виживання на планеті необхідно об’єднати зусилля підприємців та громадськості. 

На даному етапі розвитку суспільства громадськість демонструє широкий спектр реакцій на прогресуюче погіршення стану природного довкілля: від повної байдужості до екоістерії. У цілому, свідомість переважної більшості людей опинилась в одному із психологічних капканів, що веде