Соціально – психологічні умови формування еколого-економічної культури підприємця

розробка та впровадження у виробництво сміттєпереробних технологій;

побудова екологічної інфраструктури виробництва, заснованої на використанні побічних ефектів технологій для створення додаткових екологічно чистих видів продукції та покращення екологічного стану навколишнього середовища.

Другий рівень – це соціальна відповідальність підприємців, яка складається з таких блоків:

економічна відповідальність перед суспільством за завдання шкоди природному середовищу;

декларування екологічної відповідальності як компонента соціального іміджу організації;

ствердження екологічної відповідальності як компонента корпоративної культури організації.

Третій рівень становить особистісна екологічна культура підприємця, яка має такі блоки:

розуміння суті еколого-економічних проблем, їх природи і закономірностей розвитку;

особистісний пріоритет цінності збереження природного середовища над отриманням прибутків;

потреба особистої участі у природоохоронних заходах;

розуміння ролі й можливості екологічної освіти у розв’язанні екологічних проблем.

Програма орієнтована на формування світоглядних цінностей, вельми важливих для сучасної людини, і передбачає новий підхід до змісту екологічної освіти, на основі ключових понять про природне середовище, екологічну культуру, соціальні функції екології, екологічний менеджмент та біопідприємництво. 

Метою програми є набуття майбутніми підприємцями знань про екологію природного середовища, природні ресурси, які одночасно є засобом розвитку продуктивних сил суспільства і середовищем, у якому живе людина. Програма спрямована на формування у студентів загальної еколого-економічної культури особистості, а також на вдосконалення професійної культури майбутніх спеціалістів через ознайомлення з основами організації і функціонування еколого-економічних систем; принципами взаємодії людини, суспільства і природи; закономірностями функціонування і розвитку людини в життєвому середовищі. Програма розрахована на 54 навчальні години та складається з лекційно-семінарського і тренінгового блоків. 

Перевірка ефективності запропонованої програми здійснювалась шляхом оцінки змін за структурними компонентами еколого-економічної культури студентів економічних навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців з підприємництва та менеджменту. Для цього нами було розроблено спеціальний опитувальник анкетного типу. Опитування проводилося до і після формуючого експерименту, в якому взяли участь 1250 респондентів. 

Аналіз отриманих результатів дав можливість визначити: ставлення респондентів до екологічних проблем регіону; виявити рівень екологічної свідомості: характер ставлення до природи; ступінь особистої включеності у природозахисну діяльність; пріоритетність екологічної діяльності. 

Виявилось, що переважна більшість респондентів на першому етапі опитування характеризувалась низьким рівнем екологічної свідомості, екологічних знань та відсутністю навичок з їх застосування (лише 27% - респондентів намагаються бути в курсі екологічних проблем; лише 11% - намагаються брати активну участь у екологічному житті країни; 22% - занепокоєні причинами забруднення людиною природного середовища; 40% - взагалі не цікавляться екологічними проблемами). Це пов’язано із визнанням респондентами факту екологічної кризи лише на емоційно-чуттєвому рівні. Після впровадження програми респонденти вже чітко розуміли причини і шляхи вирішення певних екологічних проблем, визнавали пріоритетність вирішення екологічних проблем перед вирішенням інших проблем (41% респондентів намагають бути в курсі справ екологічних проблем; 18% - намагаються брати активну участь у екологічному житті країни; 49% - покладають надію щодо покращення екологічного стану лише на себе; 49% - вбачають причинами забруднення природного середовища людську безвідповідальність).

Результати проведених експериментальних досліджень незаперечно свідчать про зростання в цілому рівня екологічної освіченості і еколого-економічної культури молоді. 

Високий рівень розвитку еколого-економічної культури майбутнього підприємця має характеризуватись розвитком екологічних світоглядних основ, екоцентричною екологічною свідомістю (сукупністю екологічних і природоохоронних уявлень, світоглядних позицій і ставлення до природи, усвідомленням ролі людини у світі, її відповідальністю за власний вільний вибір) та інтенсивною екологічною поведінкою, як сукупності конкретних дій і вчинків, безпосередньо чи опосередковано пов’язаних з впливом на природне середовище, використання природних ресурсів. Оскільки еколого-економічна культура є частиною загальнолюдської культури, то досягнення високого рівня в особистому еколого-професійному зростанні неможливо уявити без наявності чітко вираженого морально-орієнтованого мислення, направленості на саморозвиток, самоактуалізацію, здатності до співпереживання, співчуття, розвитку мотиваційної сфери. 

У висновках підбито підсумки проведеного теоретичного та експериментального дослідження. 

1. Еколого-економічна культура є складовою частиною загального культурного простору буття людини. Вона почала складатися у другій половині ХХ століття, як наслідок усвідомлення руйнівних впливів виробництва на великі екологічні системи та біосферу Землі у цілому. На сьогодні еколого-економічна культура є детермінуючим фактором із забезпечення цивілізованих форм природокористування. Проте, досі дотримання цих форм спирається, переважно, на використання елементів соціального примусу, що реалізується через відповідні соціальні вимоги та норми, а не на власну культуру підприємців та підприємницької діяльності.

2. Еколого-економічна культура підприємців є складним світоглядним утворенням, в якому можна виділити три провідні чинники: спрямованість на використання екологічно орієнтованих виробничих технологій; прийняття підприємцем соціальної відповідальності за екологічні наслідки виробничої діяльності; особистісна екологічна культура підприємця. Особистісна екологічна культура підприємця проявляється у вільному екологічному волевиявленні, що спирається на особистісний пріоритет цінності збереження природного середовища над отриманням прибутків. Формування еколого-економічної культури підприємців передбачає трансформацію екологічної свідомості людини на рівні світоглядних установок та переконань. 

3. Провідними соціально-психологічними чинниками становлення еколого-економічної культури підприємців є, по-перше, наповненість економічної свідомості підприємця екологічним змістом та, по-друге, особистісне прийняття ним екологічних цінностей. Виявлено залежність еколого-економічної культури від рівнів сформованості структурних компонентів професійної екологічної відповідальності кожного працівника підприємства. Становлення еколого-економічної культури підприємців як суспільного явища залежить не тільки від соціальних чинників (екологічної