Соціально – психологічні умови формування еколого-економічної культури підприємця

За умови стрімкого зростання екологічних загроз вивчення реакцій людини на динаміку змін в навколишньому середовищі є важливою складовою розробки стратегії природокористування, засад екополітики, планування й здійснення заходів щодо відвернення екологічної небезпеки та переорієнтації масової свідомості на дієву екофільність.

Ставлення громадян до еколого-економічних проблем є надзвичайно важливим аспектом екологічної культури суспільства, адже масова екологічна свідомість є однією з базових характеристик здатності соціальної спільноти виступати не тільки носієм, а й виразником власних екологічних інтересів. Тому нами було проведено соціологічне опитування, спрямоване на виявлення особливостей ставлення громадян до еколого-економічних проблем. Зважаючи на це, ми проаналізували масове екологічне ставлення як один з основних критеріїв екологічної безпеки. У цьому контексті було поставлено такі завдання: по-перше, уточнити, наскільки громадськість знайома з екологічними проблемами України; по-друге, дослідити особливості усвідомлення громадянами різних категорій населення небезпечних ситуацій, пов’язаних безпосередньо з екологічними проблемами. 

Нами було проведено дослідження методом опитування у формі анкетування. В анкетуванні взяло участь 350 респондентів, серед них:

за статтю: 65% досліджуваних становили чоловіки, 35% – жінки;

за родом діяльності: 29% - робітники, 10 % - інженерно-технічні працівники; 11% - військові; 23% - наукова інтелігенція, викладачі ВНЗ, шкіл; 14% - медичні працівники; 13% - безробітні.;

за віком: 28% - 25-35 років, 48,6% - 36-45 років, 14,6% - 45-55 років, 8,6% - 56-65 років.

Анкета містить п’ять блоків. Перший блок стосується екології як науки взагалі. В другому блоці респондентам було запропоновано оцінити екологічний стан у своєму регіоні, визначити актуальність конкретних екологічних проблем, зазначити, хто має вирішальний вплив на розв’язання екологічних проблем сучасності. У третьому блоці респонденти мали змогу оцінити конкретні екологічні проблеми, вказавши ступінь їх пріоритетності сьогодні та у майбутньому та вплив виробництва на екологічні процеси. До третього блоку ввійшли також запитання, пов’язані з оцінкою ступеня притаманності респондентам відчуття відповідальності щодо розв’язання екологічних проблем. Четвертий блок анкети стосується особистої участі респондентів в екологічній діяльності, можливості особистого впливу на розв’язання екологічних проблем та впливу екологічної ситуації на стан здоров’я. П’ятий блок стосувався даних респондентів щодо віку, статі, посади та освіти. 

Результати анкетування дали можливість оцінити ставлення досліджених громадян до загальних екологічних проблем, а також до проблем на рівні окремих регіонів. При оцінці результатів опитування було виявлено, що існує певна напруженість громадської думки. При відповіді на запитання “Як Ви в цілому оцінюєте екологічний стан у Вашому регіоні?” ми отримали такі результати: дуже позитивно екологічний стан не оцінив жоден з респондентів, в основному позитивно – 1 %, не зовсім позитивно – 4 % і негативно – 95 %. 

Отже, екологічні проблеми, передусім екологічні умови проживання, викликають достатньо негативну емоційну оцінку у більшості населення, що об’єктивно стимулює звернення суспільної уваги до необхідності розв’язання проблем, які безпосередньо стосуються екологічної безпеки проживання людини. Водночас переважна більшість респондентів оцінює екологічний стан свого регіону лише на основі повсякденного побуту, тобто забруднення дворів, берегів, річок та околиць міст сміттям, а також сприйняття територій розташування об’єктів промисловості. Отже, можна говорити про поверхневість екологічної свідомості, про її буденність. Буденна свідомість орієнтована переважно на критерії здорового глузду, а не на критерії наукового пізнання екологічної дійсності. Респонденти, не володіючи реальними конкретними знаннями в сфері екології, в основному, орієнтуються на ситуацію, яку сприймають безпосередньо. 

Громадськість усвідомлює існування екологічних проблем. Проте усвідомлення небезпеки, на жаль, не підкріплюється на поведінковому рівні. Екологічна криза сприймається громадянами як щось другорядне, що не потребує їхнього втручання. На питання „Якби у Вас з’явилась можливість вплинути на вирішення екологічних проблем, Ви б...” більшість респондентів відповіли, що оплатили б дії інших (51%) та включилися б в екологічний рух (27%). Самостійні форми діяльності майже відсутні. (Див. табл. 1) 

Під тиском різних обставин, зокрема зниження рівня життя, загрози безробіття, відсутності дієвого соціального захисту, громадяни схильні певною мірою до абстрагування від екологічних проблем. Саме тому важлива роль у сфері екології відводиться державним структурам. Щодо того, хто має вирішальний плив на розв’язання екологічних проблем, то 28% опитаних вказали, що суспільство в цілому; 25% - депутатський корпус; 19% – урядові організації; 16% - підприємці; 6% - екологічні рухи; 4% - активність населення. Таким чином, громадяни вважають що відповідальність лежить переважно на адміністративних органах влади. Зміни, які відбуваються у суспільстві та економіці вимагають від різних представників урядових організацій готовності до зміни виду і характеру їх професійної діяльності. 

Аналіз ставлення представників державних структур до еколого-економічних проблем проводився на основі окремого опитування керівників та спеціалістів, які працюють на різних посадах у системі виконавчих органів міста та області. У дослідженні взяло участь 16 експертів, що становить третю частину кадрового складу міської та обласної структури управління. 

Результати опитування показують