Соціально – психологічні умови формування еколого-економічної культури підприємця

Низька екологічна активність підкріплюється ще й тим, що екологічні проблеми у діяльності урядових організацій займають другорядне місце (на це вказали 80% респондентів).

Тобто необхідно зазначити, що існує дисбаланс між рівнем розуміння представниками урядових структур значущості екологічних проблем та пріоритетами їх реальної діяльності, спрямованої, переважно, на вирішення поточних соціально-економічних проблем. Необхідно інакше розставити акценти: більше уваги треба приділяти екологічним проблем та розвитку екологічних установок, як стратегічному напряму розвитку регіону, а ситуативні проблеми, що нав’язується соціумом, вирішувати виходячи із стратегічних завдань. 

Шлях до екологічного світогляду пролягає, насамперед, через руйнування стереотипів природокористування, які завели в глухий кут. Раціональне природокористування можливо забезпечити лише за умов формування еколого-економічної культури, яка передбачає такий напрям людської діяльності та мислення, який забезпечить регуляцію взаємовідносин людини і довкілля. Це дозволяє говорити про необхідність та важливість розробки відповідної програми формування і корекції еколого-економічної культури у сучасного громадянина, та зокрема у майбутнього підприємця. 

У третьому розділі „Соціально-практичні напрями формування еколого-економічної культури підприємця” на основі аналізу світового досвіду показано, що адміністративні засоби законодавчого регулювання економічної діяльності підприємств є необхідними, але недостатніми для розв’язання екологічних проблем, наведено програму формування еколого-економічної культури майбутніх підприємців та результати її апробації.

Аналіз літературних джерел показав, що до цього часу ще не склалося єдиної установленої думки щодо того, які саме умови сприятимуть ефективному формуванню еколого-економічної культури підприємця, якою мати бути екологічна освіта та екологічне виховання. Однією із головних причин такого становища є зміна парадигми екологічної освіти: від пануючої в минулому орієнтації цієї освіти виключно на раціональне природокористування, охорону природи взагалі, до сучасних вимог формування еколого-економічної культури підприємця, як особистості. Тобто, якщо раніше в системі екологічної освіти наголос робився в основному на прагматичні речі, то нині на перший план виступають світоглядні цінності.

Екологічні проблеми, пов’язані з процесами руйнації великих екосистем та біосфери планети, мають більш глибокий характер, ніж суто виробничі процеси в економіці, – вони великою мірою вкорінені в тих структурах людської свідомості, що охоплюють релігійні і світоглядні системи, суспільні норми, міжетнічні та міжлюдські відносини, культуру взагалі. Розробка та впровадження екологічно чистих та ресурсозберігаючих технологій без формування належної свідомості кожної людини і суспільства в цілому не може зупинити негативний характер екологічних наслідків людської діяльності.

Екологічна освіта та виховання потребують оптимізації на основі глибокого психолого-педагогічного осмислення феномена екологізації свідомості з урахуванням структури екологічних знань, рівня розвитку екологічної науки та тих соціальних функцій, які виконує екологія у сучасному суспільстві. Сучасна екологічна освіта у тому її вигляді і змісті, в якому вона представлена сьогодні, не є досить ефективною в тому розумінні, що вона недостатньо сприяє формуванню соціально-екологічної свідомості окремого підприємця, як особистості. Сьогодні необхідно створити такі умови в галузі освіти, які б не просто давали знання з екології, а забезпечували їх осмислене засвоєння та формування у майбутніх підприємців екологічної компетентності, становлення на їх основі нового світогляду, який розглядав би будь-які питання насамперед з точки зору збереження природи. 

Нинішня ситуація екологічної освіти є дуже не простою, адже три покоління фактично знаходяться на однаково низькому рівні знань про середовище свого існування. Екологічну освіту необхідно починати майже з азів, та вона має бути безперервною протягом всього життя. Для підвищення дієвості екологічної освіти і екологічного виховання ця освіта має отримати набагато більшу державну підтримку і по справжньому стати неперервною. І хоча це вимагає багато часу й економічного достатку суспільства, чого на жаль у нас немає, але уже зараз необхідно впроваджувати певну програму формування та корекції екологічної культури. 

Метою екологічної освіти у вищому навчальному закладі має бути підготовка фахівців вищої кваліфікації для організації екологічно орієнтованого суспільного життя і виробництва. Для цього необхідно якнайшвидше виробити загальні правила поведінки в сучасному довкіллі, перейти від орієнтації на надвиробництво і надспоживання до ідеї розумних потреб, здорового способу життя, від протиставлення людини природі – до гармонійного співіснування з нею. Необхідно сформувати нову модель екологічної освіти, адже без неї не можна буде сформувати ані екологічну свідомість, ані стійке суспільство. 

Ми розробили комплекс освітніх заходів та реалізували їх через навчальну програму по формуванню еколого-економічної культури майбутніх суб’єктів підприємницької діяльності.

Теоретичним підґрунтям програми стала робоча модель еколого-економічної культури підприємництва, яка має трирівневу та багатокомпонентну будову.

Перший рівень утворює екологічна орієнтація виробництва, яка містить такі блоки:

розробка та впровадження у виробництво ресурсозберігаючих технологій, в першу чергу, заснованих на невичерпних видах енергоносіїв;

розробка та впровадження у виробництво біотехнологій, спрямованих на підвищення екологічності та продуктивності виробництва із зменшенням споживання природних ресурсів;