Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія шлюбу та сім'ї

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

дружину та ще 2 тисячі – третю. Стверджують, що нині в 60-мільйонному Єгипті лише біля тисячі чоловіків мають по чотири дружини (2). Сучасний моногамний шлюб, який існує в переважній більшості країн світу, – результат довготривалого історичного розвитку. Біля витоків історичного погляду на шлюб та сім'ю стоїть швейцарський вчений І. Бахофен  (1815-1887), автор праці, “Материнське право”. Помітною віхою на шляху дослідження еволюції шлюбно-сімейних відносин була праця американського вченого Л. Моргана (1818-1881) “Стародавнє суспільство”. Пізніше обґрунтування походження і розвитку шлюбу та сім'ї  дали К. Маркс і Ф. Енгельс. Оригінальним в цьому відношенні є праця Ф. Енгельса “Походження сім'ї, приватної власності і держави”. Вважається, що в первісному суспільстві спочатку панували нічим не обмеженні, невпорядковані статеві зв'язки – проміскуїтет (від лат. рrоmiscus – змішаний, спільний). Кожна жінка даного роду могла вступати в статеві зносини зі всіма чоловіками цього ж роду, а кожен чоловік – з усіма жінками. Цей стан називається ендогамією. Такі відносини з часом стали вносити дезорганізацію в життя первісних людей (гострі конфлікти та бійки між чоловіками, відсутність єдності під час полювання тощо), загрожували самому їх існуванню. Тому в суспільстві, що зароджувалось, починають формуватись особливі соціальні норми для регулювання статевого спілкування всередині роду, для приборкання біологічного інстинкту, зоологічного індивідуалізму. Так з'явились статеві табу – заборона на статеві зносини між чоловіками і жінками даного роду в певні періоди (підготовка до полювання, землеробських робіт). Важливим кроком у регулюванні статевих відносин було виключення статевих зв'язків між батьками та дітьми, а також братами і сестрами. Статеві табу привели до появи звичаїв, які пізніше сприяли виникненню екзогамного шлюбу (міжродового). Адже табу стосувались лише членів свого роду, на інші роди вони не розповсюджувались. Тому під час дії табу чоловіки одного роду, зустрівши, наприклад, жінок з іншого роду, десь у лісі, могли вступати з ними в статеві зв'язки. Це ж право мали і жінки, якщо в поле їх зору потрапляли “чужі” чоловіки. Поступово ці випадкові відносини переросли в звичайні, необхідні, передбачені родовими правилами. Виникає перша історична форма шлюбу – груповий, або дуально-родовий шлюб. Груповий шлюб втілював відносини між родами, а не між особами. Скільки-небудь постійних пар ще не існувало. При груповому шлюбі було неможливо визначити батька дитини. Тому походження дітей велось тільки по матері, визнавалась лише жіноча лінія рідні. В подальшому груповий шлюб між членами різних родів звузився до осіб, які належали до одного покоління.  Поступово  на  ґрунті взаємних  потягів  почали складатись постійні  пари. Виникає друга історична форма шлюбу – парний шлюб. Але ранній парний шлюб зовсім не означав, що один чоловік живе лише з однією жінкою. Він міг  мати кілька жінок, але серед них виділялась одна головна. Поява особистої власності, надлишків продуктів у деяких членів роду породило дарообмін, який сприяв зміцненню парного  шлюбу.  Надлишок  продуктів  у  чоловіка  давав  йому  право  дарувати  його  жінці,  до  якої  він  мав найбільший потяг. Це ж саме могла робити й  жінка.  І поки  існував  дарообмін,  доти існував  і зв'язок  між чоловіком та жінкою, припинення дарообміну означало також і припинення відносин між ними. Так з'явився індивідуальний шлюб. Статеві відносини між партнерами стали регулюватись не лише моральними нормами, а були введені і в соціально-економічні рамки.

З виникненням і зміцненням приватної власності відбулось становлення класових відносин, що стали основою сучасної форми  шлюбу  –  моногамії.  В  класичній  формі  моногамний  шлюб  утверджується  лише  в  зрілому класовому суспільстві. З переходом до капіталізму моногамія стала потрібною для збереження, накопичення капіталу та передачі спадщини. Варто зазначити, що з часу виникнення моногамія не є незмінною, вона пройшла певну еволюцію, має свої особливості в різних країнах, що утворилися або історично, або внаслідок контактів між різними народами. Не є винятком в цьому плані і Україна.
 
9.2 Шлюб в Україні
 
Зазначимо, що об'єктивні умови формування шлюбно-сімейних відносин в Україні відзначались особливим різноманіттям. Адже відомо, що  окремі землі  України  протягом тривалого  часу  перебували у складі  різних держав, кожна з яких була своєрідною щодо соціально-економічного розвитку, політичного устрою, культури, конфесійної ситуації. Своєрідність об'єктивних умов України обумовила різноваріантність шлюбу. Майже до ХVI ст. в Україні побутував громадянський шлюб, заснований на народних весільних звичаях. Починаючи з ХVI-XVII ст. укладання шлюбу підпало під контроль церкви, яка оголосила його таїнством і домоглася, щоб він набував чинності лише через вінчання.
Характерний для населення України моногамний шлюб мав різні форми,  основними  серед  яких були:  за згодою (договором, домовленістю);  на віру;  уходом;  уводом (8, с. 235).
Законним вважався лише  шлюб “за згодою”, інші – незаконними, оскільки вони не вписувалися в систему державного права та релігійних законів.
Як наслідок опору втручанню церкви, що зобов'язувала молодих лише після вінчання жити подружнім життям, виник  шлюб  “на  віру”  –  без вінчання,  але з  невеликим  весіллям.  До  таких  шлюбів  переважно  вдавалися розлучені або вдівці, котрі, згідно з чинним законодавством,  не  мали права  вінчатися,  а  також ті,  хто не діставав благословіння батьків.
Шлюби “уводом”, добре відомі ще на прикінці ХІХ ст., генетично близькі давнім шлюбам із викраденням, але мали свою особливість – викрадення дівчини з її згоди, хоча і всупереч
Фото Капча