Соціологія шлюбу та сім'ї

Як соціальний інститут сім'я досліджується на макрорівні і саме тоді, коли необхідно з'ясувати, у якій мірі спосіб життя сім'ї, її функціонування відповідають потребам суспільства. В цьому випадку вивчаються: суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин; узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення за різноманітних соціально-економічних та культурних умов; вплив суспільних потреб на характер взаємин та спосіб життя сім'ї; соціальні функції сім'ї та ефективність їх реалізації; суспільний механізм зміни сімейних норм і цінностей; причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім'ї за тих чи інших умов; взаємодія сім'ї з іншими соціальними інститутами і т.д.

Як мала соціальна група сім'я вивчається на мікрорівні. При цьому аналізуються структура і склад сім'ї, відносини  між її членами,  їх  міжособова  взаємодія;  групова  згуртованість,  групова  діяльність  і  поведінка; розподіл соціальних ролей, домашніх обов'язків та влади в сім'ї, сімейне спілкування; сімейні цінності, норми і взірці поведінки, включеність індивіда в сім'ю, міра його задоволеності перебування в ній тощо.

Складність сім'ї як соціального утворення зумовлює наявність різноманітних теоретичних підходів до її вивчення. Сьогодні найчастіше використовуються два підходи – теорія функціоналізму і теорія конфлікту. Функціоналісти розглядають сім'ю, виходячи з її функцій або соціальних потреб, які вона задовольняє. Представники  конфліктологічного  підходу  звертають  увагу  передусім  на  складний  суперечливий  характер сімейних відносин, на розподіл влади у сім'ї і механізм прийняття рішень, на рольові і статусні конфлікти між членами родини. Згідно теорії конфлікту, напруження і характер боротьби, яка ведеться за перерозподіл матеріальних засобів та праці по обслуговуванню сім'ї і вихованню дітей, найточніше розкривають сутність сім'ї. При дослідженні сім'ї залучаються і інші підходи: символічного інтеракціонізму, інституціональний, ситуаційний тощо. Очевидно, складний характер феномену сім'ї вимагає поєднання різних підходів.

Сім'я, як і шлюб, – явище історичне. Як стійке соціальне об'єднання виникає з розпадом первісного ладу і появою  приватної  власності  та  класів.  Сім'я  змінюється,  насамперед,  з  розвитком  економічного  базису суспільства. Разом з тим прогрес форм сім'ї та шлюбно-сімейних відносин має і відносну самостійність.

Деякі дослідники першою історичною формою сім'ї вважають материнську сім'ю, котра, за їх припущенням, існувала в складі роду в період розвинутого матріархату. Вона являла собою порівняно велику групу людей ближніх  родичів  по  жіночій  лінії,  яка  включала  жінок  і  чоловіків  з  потомством  перших  в  чотирьох-п'яти поколіннях. Але таке утворення, якщо його можна назвати сім'єю, існувало при груповому шлюбі.

Першою ж історичною формою моногамної сім'ї була патріархальна сім'я, що виникла внаслідок зосередження власності в руках чоловіка, закріплення за ним влади в оселі і перетворення дружини в його рабиню. Проте патріархальна сім'я була суворо моногамною лише для жінки. Перед чоловіком же розвиток рабства та інших форм  залежності  і  панування  відкрили  нові  можливості  для  багатожонства  (наявність  рабинь-наложниць, гетеризм тощо). Тому Ф. Енгельс визначав патріархальну сім'ю як проміжну форму між парною і моногамною.

Патріархальна сім'я була стійким і досить великим виробничим осередком. Під час краху рабовласництва вона продемонструвала свою живучість і в різних модифікаціях збереглась у багатьох народів і протягом наступної епохи, епохи феодалізму. Відмерла патріархальна сім'я тільки в період розвитку капіталістичних відносин. На заміну їй виникла сучасна мала індивідуальна сім'я.

 

 

Сутність сім'ї відбивається в таких поняттях, як структура сім'ї, її функції та рольова поведінка її членів. Під структурою сім'ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи, окрім родинних, систему духовних, моральних,  психологічних  відносин,  внутрішньосімейні  настанови,  відносини  влади,  авторитету  тощо.  В залежності від структури родинних зв'язків розрізняють прості, або нуклеарні, і складні, або розширені сім'ї. Найбільш поширеним типом є нуклеарна (від лат. nucleus – ядро) сім'я. Вперше таку назву запровадив у 1949 p. американський соціолог Ж. П. Мурдок. Як правило, нуклеарна сім'я являє собою подружню пару з дітьми, які не перебувають у шлюбі, або без них. Коли хтось із дітей одружується і молоде подружжя проживає з батьками, утворюється інший тип сім'ї – складна або розширена сім'я. Вона може включати три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, котрі проживають разом і ведуть спільне господарство. Складною вважається і сім'я, яка включає в себе подружжя та їх родичів (братів чи сестер чоловіка або дружини тощо). Залежно від наявності в сім'ї батьків виділяють повну сім'ю (в якій чоловік, дружина та їх діти), і неповну, де одного із батьків немає.

В залежності від  кількості  дітей  розрізняють  сім'ї бездітні,  однодітні,  малодітні  (сім'ї  з  двома  дітьми), багатодітні (троє та більше дітей).

В    однодітних    сім'ях    нерідко    виростають    діти,    добре    розвинуті    інтелектуально,    але    порочні морально-психологічно і комунікативно, переважно егоїстами. Адже ставлення до дитини в такій сім'ї особливе – з неї пилинки здувають. Серед однодітних сімей розпадається кожна друга.

Малодітна сім'я відзначається більшою стійкістю (розпадається кожна сьома), створює кращі умови для формування особистості дитини, її моральних якостей та комунікативних