Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія шлюбу та сім'ї

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

волі її батьків.

Досить поширені були шлюби “уходом”, оскільки до них вдавалися ті, хто не одержував згоди  обох пар батьків на пошлюблення, а також бідняки, котрі були не спроможні влаштувати весілля та купити подарунок за шлюбним договором.
Звичаєве право українців обмежувало укладання нерівних у соціально-економічному, конфесійному, віковому або етнічному плані шлюбів, і перш за все між багатими і бідними. Але інколи, щоб покращити своє матеріальне становище, батьки силоміць віддавали дітей у заможну сім'ю. Одним із наслідків шлюбів за розрахунком було приймацтво – проживання чоловіка у сім'ї дружини.
Приймацтво мало такі види: з примусу, за бажанням, за запрошенням. Перше траплялося тоді, коли бідний зять ішов до багатого тестя і потрапляв у економічну кабалу. Він ставав робочою силою в господарстві тестя, не маючи ніяких прав, і тільки після десяти років співжиття приймак міг розраховувати на певну частку майна. До приймацтва з примусу, за волею батьків громадськість ставилась негативно, а до такого приймака – з певною зневагою. Адже він не був господарем в сім'ї, не міг представляти її на сільському сході, а у місті – на цехових зборах.
Більшого поширення в Україні набуло приймацтво за запрошенням. Запрошували у прийми звичайно тоді, коли у батьків нареченої не було синів або ж вони були малими, чи коли в сім'ї не було годувальника. Приймацтво за запрошенням громадкістю, як правило, схвалювалось: адже приймак був рівноправним членом родини та мав право голосу на сільському сході. Приймацтво за бажанням громадкістю не засуджувалося, але й не завжди схвалювалося.
Сьогодні шлюб в Україні – це добровільний союз жінки і чоловіка.
Сімейний кодекс України чітко визначає умови укладення шлюбу. Першою головною умовою є вільна згода осіб, які одружуються. Рішення про укладення шлюбу має належати лише тим, хто вступає в шлюб; поради батьків і друзів можуть бути враховані, але не мають вирішального значення. Друга умова – досягнення особами, які одружуються, шлюбного віку. Він становить 18 років для чоловіків і 17 років для жінок. Згідно статті 232
Сімейного кодексу України право на шлюб може бути надано також особі, яка досягла 14 років, за  її заявою і тільки за рішенням суду, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (10, с. 9). Третьою умовою є дотримання принципу моногамії. Укладення шлюбу між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі, не допускається. Крім того, не допускається укладення шлюбу між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між усиновителями і усиновленими, між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства. В Україні визнається тільки громадянський шлюб.  Релігійний  обряд  шлюбу  не  має правового значення  і є особистою справою громадян.
Особами, які  подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям може укладатись шлюбний договір, яким регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.
Конституція України, Сімейний кодекс України закріплюють за кожним з подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Рівність між подружжям – основа їх взаємної поваги та дружби. Стаття 51 Конституції України наголошує на тому, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство в Україні охороняється державою (6, с.22).
 
9.3 Альтернативні форми шлюбу
 
Моногамний шлюб та моногамна сім'я вже давно мають своїх критиків. В ряді країн досить інтенсивного розвитку набули шлюбо-подібні форми, які стали називати альтернативними формами шлюбу. З утвердженням моногамії чимало мислителів пропонували замінити її на більш усуспільнені форми. Зокрема, ідею спільності жінок знаходимо ще у стародавнього філософа Платона (427-347 pp. до н.е.). В його ідеальній державі у воїнів (стражів) моногамної міцної сім'ї немає. Всі жінки повинні бути спільними для всіх чоловіків, жодна не повинна жити в індивідуальному порядку ні з одним. Зразу ж після народження діти забираються владою. Подібні ідеї висувалися і значно пізніше, зокрема, в XIX ст. Деякі з них були реалізовані на практиці, коли як альтернативу моногамному шлюбу та моногамній сім'ї намагались утвердити комуни. Один з найвідоміших прикладів – організація комуни "Енеїда" в Новій Англії, в США, в середині XIX сторіччя. В основу її лягли релігійні вірування Джона Гамфрі Ноєса. Кожен чоловік в комуні вважався одруженим із кожною жінкою, і всі вони були батьками народжених у комуні дітей. Подолавши початкові труднощі, група зросла до 300 чоловік і проіснувала близько ЗО років. Велике розмаїття таких комун виникло в західних країнах в 1960 pp., причому всередині об'єднань здебільшого передбачалися вільні сексуальні взаємини і колективна відповідальність за виховання дітей.
Однією з найпоширеніших альтернативних форм шлюбу є фактичний шлюб або співжиття, коли чоловік і жінка живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються. Іншими словами, це юридично не оформлений шлюб. За даними американських соціологів, у 80-і роки в такому шлюбі перебували понад 3 млн. американців.
За останні 40 років число людей, які співживуть, у Великобританії збільшилось на 400 відсотків. У Швеції в
1960
Фото Капча