Соціологія шлюбу та сім'ї

Розглянуті  соціальні  функції  сім'ї  задовольняють  також  індивідуальні  потреби.  Зокрема,  репродуктивна функція задовольняє потребу у дітях, виховна – у батьківстві; сексуальна, як уже зазначалося, задовольняє сексуальні потреби; рекреативна функція забезпечує одержання індивідами психологічного захисту, емоційної підтримки в сім'ї, задоволення потреби в особистому щасті та коханні і т.д.

Функції сім'ї перебувають у взаємозв'язку та взаємодії, причому вони не лишаються незмінними, а видозмінюються з розвитком сім'ї. Не варто вважати також, що кожна конкретна сім'я виконує усі функції. До того ж в різні періоди сімейного життя можуть переважати ті чи інші функції.

Сім'я проходить ряд етапів, послідовність яких складає сімейний цикл, або життєвий цикл сім'ї. Виділяють такі основні фази цього циклу: утворення сім'ї – укладення першого шлюбу; початок дітородіння – народження першої дитини; припинення дітородіння – народження останньої дитини; “порожнє гніздо” – одруження (і відокремлення від сім'ї) останньої дитини; припинення існування сім'ї – смерть одного з подружжя. На кожній з цих фаз сім'я має певні особливості.

До специфічних обставин, що впливають на формування, функціонування та розвиток сім'ї, належать: місце проживання (тип поселення, регіон); соціально-класова та етнічна належність; матеріальний стан; рівень освіти і культури її членів; традиції, котрих вони притримуються, цінності, на які вони орієнтуються в своїх життєвих планах та  устремліннях; на кінець (а, ймовірно, насамперед), так звана стартова позиція, тобто та моральна і економічна база, на якій утворюється кожна нова сім'я і від котрої багато в чому залежить її здатність до консолідації, зміцнення. Одна річ, коли після укладення шлюбу подружжя буде проживати, наприклад, у студентському гуртожитку, а інша – в окремій квартирі, яку купили батьки.

 

 

За своїм характером шлюбно-сімейні відносини можна поділити на такі типи: конфронтацію, співіснування і співдружність.

Конфронтація  як  тип  шлюбно-сімейних  відносин  –  це  протиборство  подружжя,  зіткнення  їх  інтересів  і поглядів. В центрі зіткнення можуть лежати різні причини (про це  мова  йде нижче),  але нерідко  постають питання виховання дітей.

Співіснування характеризується тим, що зовні сім'ї живуть досить мирно і благополучно, дорослі працюють, діти вчаться. Але кожен живе своїм життям. Головна риса таких відносин – невтручання у справи один одного. Навіть батьки не втручаються у справи дітей.

Для відносин співдружності притаманна єдність або близькість поглядів, прагнень, інтересів, взаємодопомога і згуртованість.

Розглядаючи сучасні шлюбносімейні відносини, необхідно відзначити, що їх  розвиток пов'язаний з  цілим рядом труднощів і проблем. Однією з них є проблема внутрішньо-сімейних конфліктів. Існують різні причини їх виникнення.

По-перше, це розходження поглядів членів сім'ї, насамперед  подружжя,  на  різні питання  повсякденного життя, його цінності та норми. Дослідження показують, що це, зокрема, такі проблеми: діти та їх виховання, стосунки з батьками чоловіка або дружини, розподіл домашніх обов'язків, влади в сім'ї, фінансів, житлові труднощі тощо.

По-друге, конфлікти в сім'ї можуть породжуватись такими явищами, як алкоголізм, наркоманія, низький рівень розвитку культури подружжя або одного з них, ревнощі, подружня невірність, вади сексуальної культури тощо.

По-третє, це порушення взаємин між подружжям, зумовлене емоційною неврівноваженістю, невихованістю, збитковістю моральних якостей, відсутністю такту, невмінням уявити себе в положенні іншого, зрозуміти його мотиви, внутрішній світ, співчувати, а також душевною черствістю, егоїзмом, прагненням до владарювання, підозрілістю     та      іншими     морально-психологічними      факторами,      що      створюють      несприятливий соціально-психологічний клімат у сім'ї.

Соціологи зазначають, що такі риси характеру, як терпимість, поступливість, добродушність, доброзичливість сприяють подружньому співробітництву і взаємодії, взаєморозумінню та спілкуванню. Вони допомагають уникнути чи відвернути конфлікти, а якщо ті й виникають, то проходять у м'яких формах. В цих випадках подружжя завжди   знаходить  розумне  рішення.   Підозрілість,   грубість,   владність,   жорстокість   і  цілий   ряд   інших дефективних рис перешкоджають установленню нормальних подружніх взаємин.

Проте, як вважають автори праці “Семья. Социально-психологические и этические проблемы”, конфлікти, навіть бурхливі, що час від часу виникають в сім'ї, ще не означають, що це конфліктна сім'я. На їх думку, конфліктними є такі сім'ї, в яких постійно існують сфери, де стикаються інтереси, наміри, бажання всіх або декількох членів сім'ї (подружжя, дітей, інших родичів, що проживають сумісно), породжуючи сильні і тривалі негативні емоціональні настрої, невпинну неприязнь і ворожість подружжя одне до одного (11, с.225).

У конфліктній сім'ї все досягається в протиборстві, всі перебувають у напрузі. В ній обмежені можливості розвитку подружжя, виховання і соціалізація дітей деформовані, виникають великі загрози для психічного здоров'я всіх членів сім'ї, а особливо для здоров'я дітей.

Постійні конфлікти призводять до кризи подружніх відносин і, в кінцевому результаті, до  розлучення. Розлучення стали сьогодні дуже поширеним явищем в більшості країн, причому їх кількість зростає. Про це свідчить таблиця 1.

 

Таблиця 1.

Число розлучень на 1000 чоловік населення в країнах Європейської спільноти (1981 і 1993 рр.)

1981 1993

Сполучене

Королівство

2,8

3,1

Данія 2,8 2,5

Фінляндія 2,0 2,5

Швеція 2,4 2,5

Бельгія 1,6 2,1

Австрія 1,8