Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія трудового колективу

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Тема 8.Соціологія трудового колективу
 
8.1.Поняття, структура та закономірності розвитку трудового колективу
8.2.Соціологія управління трудовим колективом: сутність та функції
8.3.Методи соціального управління колективом
8. 4. Соціальне управління колективом і менеджмент
8.5.Керівник у системі управління трудовим колективом
8.6.Проблеми конфлікту в трудових колективах
 
8.1.Поняття, структура та закономірності розвитку трудового колективу
 
Соціологія трудового колективу є одним з провідних розділів соціології праці і водночас відносно самостійною галуззю соціологічного знання. Її ґрунтовне вивчення має виняткове значення для соціального управління та організації життєдіяльності суспільства. Це особливо актуально за умов нинішніх ринкових перетворень в Україні.
Предметом дослідження соціології трудового колективу постають соціальні характеристики формування, функціонування і розвитку колективy, аналіз його соціальної ролі в суспільстві. Виникнення даної галузі знань в основному збігається із зародженням індустріальної соціології в США 20-ті роки ХХ ст. (див. ”Соціологія праці”).
Є багато визначень поняття “трудовий колектив”. Виходячи із ключових, сутнісних рис і враховуючи існуючі теоретичні надбання з цього питання, можна стверджувати, що трудовий колектив–це осередок суспільства, соціальна організація, члени якої об’єднані конкретним видом суспільно-корисної діяльності для досягнення певної мети і працюючих на основі тієї чи іншої форми власності.
Доцільно акцентувати, що трудовий колектив уособлює соціальну організацію (підсистему) підприємства, установи чи закладу. Другою його підсистемою є виробничо-технічна, котра лежить в основі соціальної. Отже, підприємство постає як цілісна соціотехнічна система. Мета першої підсистеми–створити належні соціальні умови для реалізації завдань підприємства (трудова, творча активність, партнерство, матеріальне і моральне стимулювання, психологічний клімат і т. д.) ; покликання другої структури–забезпечити матеріально-технічну базу для досягнення виробничої мети.
Однак сутність колективу, а тим більше його зміст, сказаним не вичерпується. Колектив характеризується також співробітництвом і соціальним партнерством, організованістю і трудовою дисципліною, взаємовідповідальністю та морально-психологічним кліматом, згуртованістю і демократизмом, управлінням і самоврядуванням тощо. До змістовних ознак колективу належать також його структура, функції та закономірності розвитку, про які йтиметься далі.
Тут же наголосимо, що перелічені та інші ознаки колективу не рівноцінні за вірогідністю вияву. Наприклад, згуртованість, соціальне партнерство, демократизм, взаємодопомога чи ідейна єдність тощо можуть мати місце в колективі, а можуть бути і відсутніми, або виявлятися частково. Це залежить від рівня зрілості колективу, а також від економічних, соціальних, політичних, духовних основ даного суспільства.
Зупинимось на організаційній структурі колективу. Вона доволі складна і неоднозначно тлумачиться різними авторами. Наведемо найтиповіше її трактування.
Професійно-виробнича структура. Вона полягає в поділі працівників на професійні групи за штатним розписом, посадами, кваліфікацією та функціями, метою діяльності, і що особливо важливо,–за різними видами виробничих відносин, зумовлених технікою, технологією та організацією праці.
Соціально-демографічна структура. Вирізняється вона за статево-віковими ознаками працівників, їх сімейно-шлюбним станом, місцем і часом проживання, стажем роботи, національністю тощо.
Соціально-культурна структура. Її характеризують групи працюючих за рівнем освіти, культури, організацією дозвілля, віросповідання, духовно-культурними орієнтаціями тощо.
Громадсько-політичну структуру уособлює поділ членів колективу за ступенем їх громадської, управлінської та політичної активності (участь в управлінні виробництвом, у громадських та політичних організаціях, зборах, різних заходах, виборах, референдумах, активно-дійове ставлення до політичних об’єктів, ідейні переконання, суспільні ідеали тощо, одне слово–політичний атит'юд).
Соціально-психологічна структура. Її особливістю є диференціювання співробітників за мотивами і ставленням до праці, ціннісними орієнтаціями та головне–за структурою і характером міжособових відносин в колективі. Ці стосунки складаються на ґрунті таких соціально-психологічних явищ, як: повага чи неповага, симпатії чи антипатії, авторитет або його відсутність і т. п. Соціально-психологічна структура колективу уособлює так звану неформальну (неофіційну) його структуру. Вона пронизує формальну (офіційну) організацію колективу (наприклад, професійно-виробничу). Формальна структура фокусує характеристики та відносини працюючих, зумовлених офіційно визначеними правовими і адміністративними нормами, інструкціями, посадами, обов’язками, повноваженнями і т. п. В реальному житті означені структури нероздільні. Приміром, швидкість та якість вирішення певного виробничого питання часто-густо залежить від особистісних прихильностей співробітників, і навпаки–ця прихильність залежить від рівня професіоналізму та ефективності роботи працівника. Чим більше збігаються формальна і неформальна структура колективу, тим він зріліший, тим вищі показники його діяльності.
Існують різні типи колективів: трудові, самодіяльні, учнівські, дитячі. Щодо видів колективів, то прийнято називати: виробничі (промислові, сільськогосподарські, будівельні і т. д.), обслуговуючі (у сферах торгівлі, комунально-побутовій, зв’язку, охорони здоров’я тощо), культурно-просвітницькі (колективи закладів освіти, будинків культури, музеїв, творчі товариства і т. п.), наукові та управлінські колективи.
Кожен з цих видів колективів у свою чергу вирізняється підвидами в залежності від певних ознак:
  • за стадіями розвитку–це періоди формування, зрілості або реорганізації колективу тощо;
  • за кількістю працюючих та організаційними і міжособистісними зв’язками: основний коллектив (працівники всього підприємства);
  • вторинний колектив (трудівники великих підрозділів підприємства-цеху, дільниці, факультету тощо);
  • первинний колектив–це мала соціальна група від 2-3 до 30 чоловік.
Саме з таких груп складаються перші два підвиди колективів. Первинний колектив відрізняється від інших специфічними рисами, а саме:
1.Такий колектив не поділяється більш ні на які адміністративно-виробничі одиниці, тобто між його керівником і членами групи відсутні проміжні ланки управління.
2.Це контактна група людей, котрі постійно спілкуються офіційно і, що особливо примітно–неофіційно,–на ґрунті морально-психологічних якостей: психологічної сумісності, симпатій та антипатій, моральних чеснот, рівня згуртованості, інтересів, ціннісних орієнтацій, смаків, неформального лідерства тощо.
Фото Капча