+3 8(066) 185-39-18
fголовним джерелом емісії та визначають обсяг і структуру грошової маси. Тому механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насамперед вплив на кредитну діяльність банків. Усі методи такого впливу поділяються на загальні та селективні (вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок в цілому, а селективні дозволяють регулювати окремі види кредитної діяльності банків.
Центральний банк встановлює комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів. При підвищенні центральним банком норм обов’язкових резервів зменшується сума вільних коштів, а отже, кредитний потенціал банків. При зниженні норм обов’язкових резервів збільшується кредитний потенціал банків. Центральний банк встановлює також порядок визначення облікової та інших процентних ставок за своїми операціями. Регулюючи облікову і ломбардну ставки, а також ліміти кредитування за ломбардними та обліковими кредитами, центральний банк здійснює вплив на загальну масу грошей в обігу та на параметри ринку банківських кредитів.
Центральний банк приймає на зберігання та в управління державні цінні папери та інші цінності, видає гарантії і поруки, виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними. Він також визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків і кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, процентних та інших фінансових ризиків банків [33].
Головною ланкою кредитної системи є банки. Сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв’язку становлять банківську систему – складову частину кредитної системи.
Основними формами кредитних відносин є система державного кредиту, банківське кредитування, кредити, що надаються іншими фінансово-кредитними інститутами, та комерційне кредитування.
Представниками небанківських кредитно-фінансових інститутів є: інвестиційні компанії; страхові компанії; ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки; пенсійні та інші фонди.
Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він представляє собою, по-перше, систему зв’язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов’язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.
Далі охарактеризуємо основних учасників кредитних ринків. Потрібно зазначити, що структура суб’єктів кредитних ринків залежить від специфіки національної системи державного регулювання, але перелік основних учасників та їх функції збігаються. На основі узагальнення наукових джерел нами структуровано [58] таблицю 1. 2, у якій наведено перелік позичальників та кредиторів на кредитних ринках Великобританії [62], Росії [6, 52, 54, 65] та США [20].
Деякі науковці підкреслюють, що основними постачальниками ресурсів (кредиторами) виступають комерційні баки [52]. Як наслідок, організований кредитний ринок окремими дослідниками ототожнюється із банківською системою [63]. Також до основних кредиторів у більшості випадків відносяться інші фінансові (кредитні) організації та центральні банки.
Пітер Роуз (Rose, Peter) зазначає, що найбільшим позичальником на грошовому ринку США та на інших національних ринках є держава. У залежності від структури державних органів, що здійснюють операції на національних фінансових ринках, держава може залучати ресурси на фінансових ринках через: центральні банки, казначейства, дилерів міністерства фінансів, місцеві органи влади і т.д. Також важливими покупцями кредитних коштів виступають великі корпорації із стабільним фінансовим станом та відповідною репутацією. Потрібно підкреслити, що більшість основних учасників кредитного ринку можуть виступати як кредитори так і позичальники. Дана теза перш за все стосується банків та інших фінансових посередників.
Таблиця 1. 2 – Основні учасники національних кредитних ринків.
Враховуючи специфіку учасників національних кредитних ринків, можна зробити припущення, що перелік та порядок застосування інструментів кредитного ринку також залежать від національних особливостей організації та регулювання фінансових відносин у окремих країнах. Зокрема, у словарі сучасної економічної теорії Макмілана зазначено, що основними сегментам кредитного ринку Великобританії є: міжбанківський ринок (Inter-Bank Market ), ринок облігацій місцевих органів влади (local authoritie s’ market) та ринок стерлінгових депозитних сертифікатів (certificates of deposit ) [62].
Російські науковці [5, 65], до інструментів кредитного ринку відносять короткострокові депозитно-позикові операції, які переважно обслуговують рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб. Зокрема, Борисов А.Б. [6] виділяє наступні інструменти кредитного ринку: короткострокові цінні папери (казначейські і комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти), короткострокові депозитно-позикові операції, валюта. Подібного підходу також дотримуються інші російські науковці [52, 54].
Одним із найбільш розвинених кредитних ринків, який характеризується значним спектром інструментів та великими обсягами операцій є ринок США. Отже, можна зробити висновок щодо існування національних відмінностей у переліку інструментів кредитного ринку. Однак зазначені інструменти мають ряд подібних параметрів: висока ліквідність, низький рівень ризиків, короткі строки. Зазначені параметри надають інструментам кредитного ринку певної єдності, що дозволяє їх використовувати для реалізації специфічних відносин на грошовому ринку щодо формування, розподілу та перерозподілу фондів кредитних коштів.
Дослідивши зміст, суб’єктів та інструментарій кредитного ринку доцільно продовжити аналіз структури грошово-кредитного ринку. Як зазначалось на початку роботи, першим напрямком вивчення сутності грошово-кредитного ринку є його дослідження як складової кредитного ринку. Наприклад, у банківській енциклопедії за редакцією керівників НБУ [1, с. 134] зазначається, що у науковій літературі та на практиці кредитний ринок часто називають «грошово-кредитний ринок». Також автори уточнюють, що з методологічної точки зору, грошово-кредитний ринок є лише частиною кредитного ринку. Однак, більш