Сучасні енциклопедії

Науковці Інституту розробляють для різних типів енциклопедичних видань концепції, словники (реєстри), визачають принципи подання матеріалу, критерії його відбору, методичні засади підготовки енциклопедичної статті та її інформаційного наповнення, бібліографічного та іконографічного забезпечення.

Одним із основних досягнень Інституту є підготовка та друк Енциклопедії Сучасної України (ЕСУ) – першої загальноукраїнської енциклопедії, що правдиво, неупереджено й всебічно подає цілісний багатогранний образ України 20-го століття. 25-томне видання містить понад 100 тисяч статей, близько 80 тисяч ілюстрацій, а також кольорові вклейки. Тираж — 10 000 примірників кожного тому. Друк ЕСУ розпочато у 2001 році [22, 187].

У 2002 р. ЕСУ отримала диплом Концерну “Райский уголок” (м. Харків) номінації Книга року “Тлумач природи речей”, у 2003 р. стала лауреатом Загальнонаціональної програми “Людина року-2002” у номінації “Культурний проект року”.

ЕСУ вперше серед видань такого типу подає значний блок статей-персоналій про науковців, митців, акторів, спортсменів, літераторів, політичних, громадських, державних діячів.

В ЕСУ подано дані не лише про громадян України, а й про українців, які мешкають за кордоном, і стали відомими в тій чи іншій галузі життя. Енциклопедія вперше подає статті про зарубіжних українознавців. В ЕСУ є статті й про основні місця компактного проживання українців поза Україною. Енциклопедія містить відомості про національні меншини України, їхню історію, інституції, видання, відомих представників.

Творчий колектив ЕСУ вводить в історичний та науковий обіг інформацію про багатьох замовчуваних чи з ідеологічних причин «забутих» видатних українців, подаючи уточнені біографічні дані.

Значний блок статей в ЕСУ присвячено загальним подіям, інституціям, поняттям, науковим напрямам. Кожна така стаття обов’язково містить інформацію, пов’язану з Україною.

ЕСУ охоплює всі регіони України, подає об’ємні статті про всі області, райони, міста та селища міського типу, в яких висвітлюється історія, природні умови, економічний стан, розвиток промисловості та сільського господарства, подаються дані про наукові та навчальні установи, заклади культури, релігійні громади, видатних уродженців цих місць.

В ЕСУ є статті про всі державні і переважну кількість недержавних навчальні заклади, академічні установи, НДІ, про найважливіші підприємства різних форм власності.

Іконографічний матеріал редакція трактує як продовження поданої у статті інформації. В ЕСУ вміщено значну кількість карт, таблиць та інших ілюстрацій. Практично у всіх статтях ЕСУ подано докладну бібліографію.

Серед авторів ЕСУ – всесвітньовідомі дослідники, визнані авторитети у своїй галузі - провідні фахівці Національної академії наук України, галузевих академій, науковці Вищої школи, мистецтвознавці, краєзнавці, науковці діаспори.

Для успішної реалізації ЕСУ необхідна добра джерельна база. Банк даних ЕСУ міститься на електронних носіях, що дозволяє швидко групувати інформацію за галузями, авторством, датами. Це відкриває широкі можливості для підготовки різноманітних галузевих енциклопедій, словників та їх INTERNET-варіанту [14, 187].

 

 

Українська радянська енциклопедія, друге видання, I том. Обкладинка першого тому репринтного видання "Енциклопедії українознавства", Львів, 1993 рік.

Історія видання довідкової історичної літератури в Україні розпочинається у XVII столітті з виходу «Синопсиса» (1674 р.) — першого короткого систематичного викладу історичних подій в Україні та Росії з найдавніших часів до останньої чверті XVII століття. Додаток до книжки містив відомості за кілька століть про князів, воєвод, київських митрополитів. Автором «Синопсиса» був відомий український історик, культурний діяч І. Ґізель. Упродовж XVII—XIX столітть «Синопсис» витримав кілька десятків видань.

Своєрідним енциклопедичним виданням з історії українського народу і в цілому з проблем українознавства була підготовлена на початку XX століття за ініціативою видатного українського історика М. Грушевського двотомна праця «Украинский народ в его прошлом и настоящем».

У 1927 році було засновано видавництво «Українська Радянська Енциклопедія» (УРЕ). Серед його фундаторів — Всеукраїнська академія наук (тепер НАН України) та Наркомат освіти республіки. Першим головним редактором став відомий державний діяч, академік ВУАН М.О.Скрипник. Видавництво розпочало випуск перших томів Української Енциклопедії, однак за традиційним у ті часи звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі» та «шкідництві» діяльність УРЕ було припинено. В 1944-48 роках мала місце друга спроба відновити єдину енциклопедичну інституцію в Україні, проте лише 1957 знову постало енциклопедичне видавництво — Головна редакція Української Радянської Енциклопедії у складі АН УРСР. Її організатором та головним редактором (до 1983) був видатний діяч культури, академік АН УРСР М.П.Бажан. 

У 1989 році головну редакцію УРЕ перетворено на видавництво з присвоєнням йому імені М.П. Бажана. Серед визначних учених, які входили до складу Головної редколегії УРЕ, були академіки В.М. Корецький, Б.М. Бабій та інші. За роки своєї діяльності видавництво випустило сотні томів різних видань: першу в історії українського народу Українську Радянську Енциклопедію (УРЕ: 1-е вид. - т. 1-17, 1959-65; 2-е вид. - т. 1-12, 1977—85), Український Енциклопедичний Словник (1-е вид. — т. 1-3, 1964—67; 2-е вид. — т. 1-3, 1986—87); фундаментальну «Історію міст і сіл Української РСР» (т. 1-26, 1967-74), «Історію Академії наук Української РСР» (т. 1—2, 1976—77); багатотомні енциклопедії історії України, народного господарства, сільського господарства, кібернетики, мистецтва, літератури та ін.; енциклопедичні словники — юридичний, політичний, філософський, економічний та ін [9, 76].

У 1955-1984 роках у Нью-Йорку випущено унікальну багатотомну «Енциклопедію українознавства» за редакцією В. Кубійовича. У десяти томах цього