Сучасні енциклопедії

УСЕ — універсальний словник-енциклопедія містить близько 25000 статей, 3200 ілюстрацій, фото, карт, схем, таблиць: найновіші факти, історія та сучасність, наука і техніка, культура і спорт, географія і медицина, персоналії та реалії, Україна і світ. Підготовлено на основі міжнародного проекту EUROPEDIA, автор проекту шведський енциклопедист, засновник і президент Шведської Академії Вербовізуальної Інформації Свен Лідман. В Україні виходить регулярно від 2001.

Інтернет-енциклопедія - сайти з концепцією вільного чи закритого редагування для розміщення інформації на певну тему у вигляді статей. Спершу була думка, щоб це виглядало серйозно, але вікіпедисти в закордонних мережах вже давно стали вікіпідорами, у нас поки тримаються. Нещодавно, коли Українську Вікіпедію було визнано найбільшою україномовною енциклопедією, стало зрозуміло, що і в Україні такі сайти набирають популярність. 15 січня 2011 року усі вікіпроекти святкували десятиріччя технології свого функціонування.

Основою для розвитку переважної більшості сучасних енциклопедій є вигаданий ще на початку 2000-их рушій Вікімедіа, який дозволяє учасникам спільно редагувати інформаційне наповнення і коригувати одне одного, назва рушія походить з гавайської, де wiki-wiki означає швидко-швидко. Утім у рушія є свої недоліки: важка база змін та інші властивості рушія ставлять під сумнів можливість творення аналогічних Вікіпедії (яка має понад 9000 серверів в усьому світі) масштабних вікіпроектів, а недоліки контролю змін породжують можливість відносно легкого вандалізму статей. 

Першою у своєму роді була Нупедія, яка не могла редагуватись вільно, а тому статті мали доступ писати лише вчені-добровольці. Здавалося б непогано, але написання відбувалося зі швидкістю равлика. Один з працівників компанії, що підтримувала проект, Джимі Вейлз разом з Ларі Сенгером - головним редактором Нупедії, побачивши це високопотенціальне неподобство, вирішили створити енциклопедію з концепцією вільного доступу і загальнолюдського покращення. Але Вікіпедія, з її рецензуванням, нейтральною точкою зору та недопустимістю особистих досліджень не могла достатньо точно віддзеркалити реальне буття, роблячи наголос лише на офіційну його частину. Продовжувачами Вікіпедії в описі офіційної культури є тисячі енциклопедій на загальну, а також різні тематики. За тим же принципом пізніше було створено Вікію.

Існують навіть вікі іншого типу, на приклад openstreetmap.org чи wikimapia.org - електронні мапи, які вільно може редагувати кожен. Саме з цієї причини не могло не виникнути у свій час так званих "енциклопедії інтернет-фольклору", "енциклопедій мережевої культури", "енциклопедій мемів, лулзів і драми", які називаючись з ухиленням у мережеві категорії, не можуть не висвітлювати і УРЖ-дійсність. Першою такою була Енциклопедія Драматика, яка була створена з метою описати ті з реальних подій, які принципово не можуть бути описані у Вікіпедії - неформальну культуру людства/народу. Подібні мережеві проекти невдовзі стали з'являтися і у інших країнах, чому приклад московитське Луркморье та вітчизняна Драматика. Чесно кажучи, дивлячись на те, яка у людства слина текла за таким описом, варто сказати, що Вікіпедія багато втратила [22, 187].

Ще пізніше, з'явилася нова концепція "сатиричних пародій на Вікіпедію - т. з. "розциклопедії" - "беззмістовна енциклопедія, яку кожен може редагувати". Систематизуючи їх відносно перших двох типів, їх можна назвати енциклопедіями ще не просунутих мемів. Це так, оскільки мем - це завжди певна творчість, а кожна стаття розциклопедій то сукупність індивідуальної творчості авторів, яка ніким більш не усвідомлена, і немає жодних гарантій, що вона ще комусь сподобається.

Народ бачить статтю і вона настільки меметична, що особисті думки автора стають частиною неформальної культури читачів. Читачі розносять надмем по мережам, усі називають це оповісним віном. Мем стає загальнонародним, визнаним таким, що неабияк вплинув на свідомість мас.

Але статті розциклопедій у переважній більшості настільки тупі і аутичні, що попередній алґоритм можна викреслити. Для того, щоб читати розциклопедичну статтю, як серйозну, варто підставляти до кожного твердження "Таке враження, що..." - саме у цьому і штука, довільні асоціації навіть без участі їх у відносинах між людьми.

Інтернет-енциклопедії, якщо вони дозволяють виявляти учасникам свою особистість, цілком очікувано самі є родючим полем для утворення власної мережевої культури. І якщо на серйозних енциклопедіях це скоріше практика формальної культури субординації, то на луркморах і розциклопедіях дедалі більше тяжіє до неформального початку, утворення власних мемів. Особливості діяльності таких педій спричинюють появу чисельних понять пов'язаних зі срачами у написанні і редагуванні статей та використанням розмітки.

 

Енциклопедії залежно від обсягу умовно поділяють на великі (понад 12 томів), малі (7-12 томів), короткі (4-6 томів) та 1-3-томні, які переважно називають енциклопедичними словниками або довідниками [5, 86].

Словни́к — книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову тощо).

Словником також називають сукупність слів, які використовуються чиїй-небудь мові, сукупність слів певної мови. Пасивний словник — це запас слів у будь-якого носія мови, значення яких він розуміє, але сам їх не вживає.

Найбільш поширені в Україні двомовні перекладні словники. Їх створення ґрунтується на багатих традиціях української лексикографії, відзначається безперервним удосконаленням, поглибленням наукового, мовного опрацювання. Однією з визначних праць української лексикографії є шеститомний «Українсько-російський словник», укладений колективом Інституту мовознавства імені О.О. Потебні і виданий у