Сучасний стан обліку праці та її оплати в ДП ДГ «Дмитрівка» | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

34, 7% та утримати 2, 6% єдиний соціальний внесок. Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 – VI платники ЄСВ зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним періодом. Базовим періодом є календарний місяць, а для роботодавців – фізосібпідприємців та фізосіб, які забезпечують себе роботою самостійно – календарний рік (абз. третій ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI). Суми ЄСВ перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій або натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається: – отримання відповідних сум готівкою; – зарахування зарплати (доходу, грошового забезпечення) на рахунок одержувача; – перерахування за дорученням одержувача зарплати (доходу, грошового забезпечення) на будь-які цілі; – отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зарплати (доходу, грошового забезпечення) ; – фактичне здійснення із зарплати (доходу, грошового забезпечення) відрахувань згідно із законодавством чи виконавчими документами або будь-яких інших відрахувань. Слід зауважити, що з положень ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 – VI випливає, що роботодавець – юридична особа незалежно від виплати оподаткованого доходу зобов'язаний сплатити ЄСВ не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, тоді як роботодавець – фізична особа може сплатити внески не пізніше 20 січня року наступного за звітним. ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов'язаннями зі сплати ЄСВ зобов'язань зі сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання зі сплати ЄСВ виконуються в першу чергу та мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань із виплати заробітної плати (доходу).

Розділ 3. Аудит обліку праці та її оплати

3.1 Організація і методика аудиту нарахування оплати праці на підприємстві

Результативність аудиторських процедур, проведених у ході перевірки розрахунків з оплати праці, багато в чому залежить від правильного визначення послідовності дій аудиторів. Для цього їм необхідно поставити ряд завдань, які дають можливість охопити перевіркою роботу всіх підрозділів та окремих рпацівників підприємства, яку беруть участь у здійсненні розрахунків з оплати праці або що мають пов'язану з цим процесом інформацію. Основні завдання аудиту оплати праці: – контоль організації обліку робочого часу й вироблення (виконаного обсягу робіт) на підприємстві; – перевірка обгрунтованості нарахування заробітної плати співробітникам підприємства; – перевірка роботи розрахункового відділу бухгалтерії з погляду правильності визначення сум нарахованої заробітної плати й утримань із неї; – перевірка вірогідності даних бухгалтерського обліку операцій з оплати праці. Вирішення кожного з поставлених завдань потребує від перевіряючого розгляду певного кола питань. Ще до початку роботи, з метою вибору оптимальної методики перевірки, аудитори повинні чітко знати, які документи будуть основними джерелами контролю. Основними джерелами аудиту розрахунків з оплати праці можуть бути:

накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення) ;

листки по обліку кадрів;

особисті картки працівників;

табелі обліку робочого часу;

наряди на вірядні роботи;

рапорти про вироблення;

складська документація про оприбуткування продукції;

акти приймання виконаних робіт;

розрахункові й платіжні відомості;

касові документи;

відомості нарахувань й утримань по окремих группах працівників;

відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати;

журнал-ордер №5;

головна книга й баланс;

готова продукція на складі.

При виконання перевірки розрахунків з оплати праці найчастіше використовуються такі прийоми контролю:

взаємна перевірка;

нармативна перевірка;

техніко-економічні розрахунки;

логічна перевірка;

арифметична перевірка;

перевірка кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку. Виходячи з наведеного переліку використовуваних прийомів, можна сміливо стверджувати, що на цій ділянці контрольних робіт переважає документальна перевірка. Фактичний контроль використовується в основному для підтвердження обгрунтованості нарахування заробітної плати за виготовлення певного обсягу продукції.

На початковому етапі аудиторської перевірки з'ясовується правильність записів в особистих справах працівників, наявності трудових книжок, штатного розкладу, правильності використання тарифних сіток, ставок, розцінок та надбавок при обчисленні заробітної плати; оформлення документів, на підставі яких нараховувалася заробітна плата (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, контрактів, розрахунково-платіжних відомостей, відповідних записів у обліку). При перевірці обгрунтованості, визначення фонду оплати праці, перш за все, аудитором з'ясовується дотримання підприємством законодавчих та нормативних актів з нарахування заробітної плати, а також використання внутрішньогосподарських документів з оплати праці. Аудитором аналізується доцільність і прогресивність форм і систем оплати праці. Під час аудиторської перевірки встановлюється правильність посадових окладів і ставок з погляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці. Дотримання відповідності посадових окладів і ставок встановлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом, нормативами за групами підприємств та розмірами реалізації продукції. Метою аудиторської перевірки обгрунтованості визначення фонду оплати праці є виявлення резервів скорочення витрат на оплату праці та раціональність використання коштів.

3.2 Оцінка ефективності системи обліку контролю витрат виробництва оплати праці

Під організацією бухгалтерського обліку розуміють систему умов і елементів побудови облікового процесу для одержання достовірної і своєчасної інформації про господарську діяльність організації та здійснення контролю над раціональним