Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах

принцип економічності, передбачає необхідність визначення доцільності чи недоцільності ризику, порівняння витрат на управління ризиком з можливими втратами підприємства у разі виникнення ризикових подій;

принцип послідовності, передбачає необхідність дотримання певної послідовності в процесі управління ризиками для досягнення позитивного результату; 

принцип гнучкості стратегії управління ризиком, передбачає забезпечення можливого оперативного корегування дій по управлінню ризиком у зв’язку з постійною зміною факторів, що обумовлюють ризик.

Дотримання основних принципів управління ризиками дозволяє підприємцю ефективніше використовувати ресурси і розподіляти відповідальність, покращувати результати роботи підприємства і забезпечувати його безпеку від дії ризиків.

Для підприємства дуже важливо є розробити стратегію управління ризиком для чого необхідно дати конкретні відповіді на питання:

1.Які саме ризики  повинно враховувати в своїй діяльності підприємство?

2.Які способи і інструменти дозволяють управляти цими ризиками?

3.Який ризик є допустимим для підприємства?

Однак формування лише стратегії управління ризиком недостатньо, потрібно мати ще механізми її реалізації.

Процес керування ризиком можна подати у вигляді етапів, показаних на рис. 3.1. 

 

Рис. 3.1. Схема ризик-менеджменту

Процес управління ризиком здійснюється через наступні етапи:

Етап визначення мети – на даному етапі формулюється мета, керуючись якою визначається ступінь прийнятності ризику. Для підприємницької структури головною метою, як правило, є забезпечення стійкого існування підприємства в невизначених обставинах.

Етап розпізнання ризику виражається в усвідомленні можливих ризикових ситуацій підприємцем чи індивідом.

Етап оцінки ризику полягає у визначенні ступеня його серйозності й небезпеки. Розрізняють два види оцінок ризику — якісну і кількісну. 

На етапі вибору методу управління ризиком приймається рішення про те, який з методів управління ризиком вибрати. Методи управління поділяються на дві групи:

контроль за ризиком; 

фінансування ризику.

На етапі застосування обраного методу здійснюється нейтралізація ризиків. Іноді виявляється, що найкращим рішенням може бути поєднання відразу кількох методів.

Етап оцінки результатів — це підбиття підсумків за певний період діяльності в умовах ризику.

 

3.2. Методи управління ризиком

3.2.1. Контроль за ризиком

Контроль за ризиком інакше називається методом мінімізації збитків який може здійснюватися такими способами:

•за допомогою диверсифікації.

Диверсифікацією називається інвестування коштів у більш ніж один вид діяльності. Диверсифікація у підприємництві полягає у розподілі зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами діяльності. Диверсифікація може здійснюватися в часі й у просторі. У часі вона означає докладання зусиль не одночасно до всіх можливих напрямів, а послідовно. У просторі вона означає розосередження зусиль на значній території. Розрізняють також концентричну і горизонтальну диверсифікації. Концентрична диверсифікація належить до вже освоєних видів діяльності, горизонтальна - до нових. 

•ухиляння від ризику – відмова від справи, пов'язаної з ризиком. 

При ухиленні від ризику необхідно враховувати наступні моменти:

а) уникнути деяких ризиків просто неможливо;

б) ухиляння від одних ризиків може призвести до виникнення інших, можливо більш значних. 

Такий метод особливо ефективний, коли існує велика ймовірність виникнення збитків (реалізації) і можливий великий розмір збитку;

•запобіганням збиткам, шляхом проведення заходів, що дозволяють звести до мінімуму ймовірність деяких збитків. 

Застосування цього методу виправдане якщо:

а) ймовірність реалізації ризику, тобто ймовірність збитку досить велика і саме на її зниження спрямовано метод;

б) розмір можливого збитку не великий ( інакше доцільне використання методу уникнення ризиків, застосування якого виправдане коли ймовірність реалізації висока і розмір можливого збитку також значний).

•мінімізація втрат, тобто вжиттям заходів, що дають можливість знизити ймовірність настання несприятливого випадку чи звести величину збитку до мінімально можливої. Застосування цього методу виправдане в таких випадках:

а) великий розмір можливого збитку;

б) імовірність реалізації ризику, тобто імовірність збитку невелика (інакше доцільно використовувати метод відмови від ризику).

•передача контролю за ризиком (трансфер) – це відмова від участі в ризикованому заході, але не від самого заходу, за рахунок залучення іншої сторони. Виділяють три причини, за якими передача ризику вигідна як для сторони, що передає (трансфера), так і для приймаючої сторони (трансфері):

1) втрати, що великі для трансфера, можуть бути незначні для трансфері;

2) трансфері може знати дієвіші способи і мати кращі можливості для скорочення можливих втрат;

3) трансфері може перебувати в кращій позиції для скорочення втрат або контролю за ризиком.

Основний спосіб передачі підприємницького ризику здійснюється шляхом укладання контракту. При цьому використовуються такі види контрактів: будівельні контракти, оренда, контракти на перевезення і зберігання вантажу, контракти продажу, обслуговування, постачання, контракт-поручительство, договір факторингу, біржові угоди.

Трансфер ризику не обов'язково найбільш безпечний і ефективний спосіб мінімізації ризику. Тому, передаючи ризик, підприємство має враховувати такі моменти: 

1) розподіл ризику між сторонами має бути чітким і недвозначним;

2) рішення про трансфер ризику має прийматися на основі критерію ефективності у порівнянні з аналогічними за надійністю методами мінімізації ризику;

3) трансфері має мати можливість оперативно виконати прийняті на себе зобов'язання;

4) трансфері має мати значні повноваження для скорочення збитків і контролю за ризиком;

5) ризик має передаватися за ціною, що влаштовує обидві сторони.

 

3.2.2. Фінансування