Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах

Ризик, як уже наголошувалося, може вимірюватися в абсолютних і відносних величинах. В абсолютному вираженні ризик може бути виміряний величиною прогнозованих втрат (збитків), а у відносному виражені може бути визначений як величина збитків, віднесена до певної бази. База може бути обрана безпосередньо самим підприємством. Це можуть бути витрати на виробництво, вартість основних виробничих фондів, активи підприємства, прибуток, чисельність персоналу і т.п. Основна вимога в цьому методі – всі ризики мають бути оцінені одним способом.

На практиці, визначаючи величину ризику в абсолютному вираженні, використовують спрощений підхід. Його сутність у тому, що оцінюється ступінь впливу ризику на основні показники роботи підприємства. Після цього робиться висновок про доцільність прийняття даного ризику і здійснення даного виду діяльності.

Розрахунок абсолютного значення ризику (абсолютного рівня втрат) можна зробити за формулою:

 ,

де   – абсолютне значення ризику за і-м параметром,

  – планове значення і-го параметра при успішному результаті,

  – розрахункове значення ступеня ризику.

Перевагою даного методу є те, що як і-й показник параметра х можна використовувати широкий спектр показників, за якими підприємство прогнозує збитки у разі реалізації певних ризиків.

Аналогічно може бути зроблений розрахунок абсолютного рівня неризикової частини:

 ,

де   — величина частини, що не піддається ризику і-го параметра, або

 

На практиці часто виникають ситуації, коли недостатньо знати лише величину ризику в абсолютному вираженні, а його значення необхідно порівняти з певними показниками, що характеризують діяльність підприємства, але вираженими в різних одиницях і тому в абсолютному вираженні непорівнянними. У цьому випадку застосовують відносну оцінку ризику.

Розрахунок ризику у відносному вираженні може бути здійснений за формулою:

 

де   – відносне значення ризику за і-м параметром.

Незадоволеність підприємства у високому значенні ризику в абсолютному і відносному вираженні, розрахованим за вищенаведеними формулами, є однією з головних причин усвідомленого прийняття ним ризику, а в ряді випадків його відмови від заняття даним видом діяльності або спонукальним мотивом для внесення змін у стратегію свого розвитку.

 

Питання для самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 2

1.На яких принципах здійснюється аналіз ризиків?

2.В якій послідовності проводиться аналіз ризиків?

3.Які втрати можуть виникати в процесі реалізації ризиків?

4.Які методи застосовують для аналізу ризиків?

5.У чому полягає сутність якісного аналізу ризиків?

6.У чому полягає сутність кількісного аналізу ризиків?

7.Які фактори впливають на рівень ризику?

8.У чому полягають особливості статистичних методів оцінювання ризиків?

9.Як здійснюється ідентифікація потенційних зон ризику при аналізі доцільності витрат?

10. Охарактеризуйте особливості областей ризику при здійсненні витрат за різними напрямками діяльності.

11. Як пов’язані між собою ризик і прибуток підприємства?

12. За яких умов доцільно використовувати метод експертних оцінок?

13. Умови застосування методу Дельфі при проведенні експертних оцінювань.

14. Які завдання і як вирішуються при використанні аналітичного методу оцінки ризиків?

15. Як оцінюється вибір оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику з використанням дерева цілей?

16. Розкрийте сутність комплексної оцінки ризиків.

17. Поясніть відмінності між якісним і кількісним аналізом ризиків.

18. Чим зумовлено застосування певного методу оцінювання ризику для підприємців?

 

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

 

3.1. Поняття ризик-менеджменту

Управління ризиками – багатоетапний процес, що має на меті зменшення або компенсування збитків для підприємницької структури при настанні несприятливих подій.

Процес управління ризиками включає: передбачення ризиків; визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків; розробку і реалізацію заходів щодо запобігання чи мінімізації пов’язаних з ризиками втрат.

Наявність ризику в ринкових умовах є неминучим явищем, причому чим вищий ризик, тим більший можливий прибуток. Вважають, що менеджер, який уникає ризикованих рішень, стає невигідним і навіть небезпечним для підприємства, оскільки прирікає його на застій і втрату конкурентоспроможності. В сучасних умовах, коли відбувається розширення зони ризикованих ситуацій ризик-менеджмент підвищує шанси підприємницької структури домогтися успіху в довгостроковій перспективі і зменшує небезпеку погіршення її фінансового становища, проводячи адекватну політику ризику, яка охоплює сукупність заходів,спрямованих на зниження небезпеки помилки  уже в момент ухвалення рішення і скорочення можливих негативних наслідків такого рішення на інших стадіях функціонування підприємства.

Методологія управління ризиком ґрунтується на врахуванні стратегії і тактики управління ризиком.

Стратегія управління ризиком – це мистецтво управління діяльністю підприємства у невизначеній господарській ситуації для досягнення поставленої мети за допомогою певного набору правил і обмежень при прийнятті рішень.

Тактика управління – це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах ризикової ситуації.

Управління ризиками ґрунтується на наступних принципах:

принцип системності, передбачає комплексний підхід до вивчення і оцінки ризиків, а також необхідність врахування фактору ризику при розробці інших функціональних стратегій управління підприємством;

принцип обґрунтованості заходів та дій, які використовуються в управлінні ризиком, передбачає необхідність досконалого обґрунтування заходів та