Синонімія словотворчих афіксів

Словотвірне значення “належний живій істоті, названій твірною іменниковою основою” пов’язує синонімічними відношеннями такі суфікси відносних прикметників, як -ов-/-ев-, -ин-/ -ін-, -ач-, -ськ-, -ів, -ий/-ій (водночас і закінчення). Визначальною умовою їх функціонування є словотвірний зв’язок з основами відповідних іменників на позначення живих істот, пор. : тигровий, песцевий, бджолиний, зміїний, дівчачий, батьківський, Петрів, братів, вовчий, орлій. Можливі паралельні утворення семантично ідентичних прикметників з різними суфіксами, зокрема з такими, як: -ач- – -ин- (пташачий – пташиний), -ач- – -ів (волячий – волів), -ач- – -ий (сорочачий – сорочий), -ач- – -ов-/-ев- (тигрячий – тигровий). Проте такі спільнокореневі прикметники мають різну сферу використання та частоту вживання. Прикметники із суфіксом -ач- функціонально активні в мові художньої літератури, тоді як лексеми з формантами -ов-/ -ев-, -ин-/-ін- використовуються переважно в мові науки та публіцистики.

Дієслівні суфікси, крім транспозиційної функції, суть якої полягає в переведенні основ іменних частин мови до класу дієслів, передають різні словотвірні значення. Виразниками деяких словотвірних значень можуть виступати кілька дієслівних суфіксів, що свідчить про їхнє функціонально-семантичне зближення, на основі якого між ними встановлюються синонімічні зв’язки. Суфікси -ува-, -ствува-, -и-, поєднуючись з агентивними іменниками-назвами осіб за професією, видом занять, соціальним становищем тощо, виражають спільне словотвірне значення “бути кимсь, уподібнюватися до когось, поводити себе, як хтось”, пор. : вчителювати, козакувати, меценатствувати, вівчарити та ін. Характерно, що в основах деяких дієслів суфікс -ува- може взаємодіяти із суфіксом -ствува-: маклерувати і маклерствувати. Проте нормам сучасної української літературної мови відповідають дієслова із суфіксом -ува-, бо дієслова із суфіксом -ствува- є наслідком спровокованого словотворення: вони стали вживатися передусім у мові публіцистики та засобів масової інформації під впливом російської мови. У деяких дієсловах суфікси -и- та -ува- можуть бути взаємозамінними (пор. : кухарювати і кухарити, козакувати і козачити), хоч загалом семантичний контекст твірних основ у них відмінний. Суфікс -ува- поєднується переважно з агентивними іменниками і належить у сучасній українській мові до високопродуктивних, тоді як суфікс -и- – лише з небагатьма іменниками і є малопродуктивним.

У відприкметниковому словотворі дієслів виділяється синонімічний ряд, утворений суфіксами -і-, -ну-, -а-, що виражають словотвірне значення “бути, ставати таким, як визначено твірною прикметниковою основою”. Роль домінанти в цьому ряду виконує суфікс -і-, тому що він поєднується майже з усіма основами якісних прикметників Суфікс -ну- має обмежений словотвірний потенціал прикметникових основ. Його утворюють якісні прикметники, що не поєднуються із суфіксом -і-, пор. : глухнути, сохнути. Лише від основ деяких якісних прикметників можуть паралельно утворюватися дієслова із суфіксами -ну- та -і-, пор. : бліднути і блідніти. Інший тип твірних прикметникових основ має суфікс -а-. Він оформляє дієслова, утворені від основ якісних прикметників вищого ступеня. Зрідка суфікс -а- словотвірно перетинається із суфіксами -і- та -ну-, пор. : худати – худіти – худнути.

На рівні словотвірного значення “покривати, просочувати тим, на що вказує твірна іменникова основа” співвідносяться синонімічні дієслівні суфікси -ува- та -и-, проте з їх участю утворені дієслова лише від деяких іменників, пор. : воскувати і вощити, вапнувати і вапнити.

Суфікси -ува-, -и-, -а-, -ірува- спеціалізуються на вираженні спільного словотвірного значення “діяти за допомогою того, що визначено твірною основою”. Від основ деяких іменників можуть паралельно утворюватися дієслова із суфіксами -и- та -ува-, пор. : свердлити і свердлувати.

У другому розділі “Синонімія словотворчих префіксів” проаналізовано різні вияви синонімічних відношень дієслівних, прикметникових та іменникових словотворчих префіксів. Синонімія словотворчих префіксів найширше представлена у префіксальному словотворі дієслів. Це зумовлено тим, що префіксація є основним способом їх творення. Дієслівні словотворчі префікси семантично зблизилися в межах локативного, кількісного та темпорального значення. Префіксальний словотвір дієслова не тільки ширший за обсягом охоплюваних лексем, ніж іменний, але й складніший за відношеннями: дієслівні префікси виступають одночасно і семантичними, і граматичними показниками. У межах локативного словотвірного значення “напрям руху” об’єднуються дієслівні префікси в- (у-), ви-, від-, до-, з-, за-, на-, над-, о-/об-, перед-, під-, при-, по-. Взагалі всі значення префіксальних дієслів у полі простору групуються навколо двох центрів – віддалення об’єкта від чого-небудь і його наближення до нерухомої точки внаслідок руху. Усім дієслівним основам із локативним значенням завжди властива ідея переміщення, яка передбачає різні параметри руху: рух до точки – рух від точки (відносно нерухомої), рух по вертикалі – рух по горизонталі, рух відносно поверхні предмета, рух біля об’єкта, рух через нього, рух навколо просторового орієнтира та ін.

Дієслівні префікси в- (у-, уві-), за-, про- конкретизують словотвірне значення “напрям руху” як рух до кінцевого пункту, що локалізується всередині чого-небудь, у межах певного простору, пор. : ввести, завести або провести до кімнати. Цілком рівноправними, абсолютно синонімічними ці префікси вважати не можна, тому що локативне значення префікса за- переплітається з темпоральним, що конкретизується як “ненадовго, на короткий час”.

Вказуючи на шлях руху, префікси ви-, з-/с-, під- по-різному визначають його напрям. Префікси ви-, з-/с- вказують на рух по поверхні вертикального просторового об’єкта,