Синицеві м. Рівного та його околиць

Після вильоту пташенят із гнізда дорослі годують їх іще протягом 7-10 днів. Потім птахи тримаються сімейною зграєю, яка складається із 2 дорослих і 7-9 молодих пташенят. Пізніше такі сімейні зграйки об'єднуються із зграйками інших видів синиць і деякими іншими птахами у великі кочуючи по лісі зграї (Страутман, 1963). Так 23 липня 2010 р. оглядаючи сосновий ліс між селами Головно і Куснища ми натрапили на зграйку птахів. Тут було помічено 7 чорноголових гаїчок, 11 особин великої синиці і 9 щигликів. Восени і взимку від інших видів синиць, гаїчки доволі часто довбають кору і тонкі гілочки, добуваючи комах. їжа чорноголової гаїчки дуже різноманітна. В основному це дрібні рівнокрилі, а також лускокрилі, які представлені виключно гусеницями. Крім того споживають твердокрилих, павуків. В невеликих кількостях їдять клопів, двокрилих і деяких інших комах. Зимою і весною гаїчки їдять насіння рослин, в основному сосни і ялини (Воїнственський, 1962).

Протягом зимових місяців 2009-2011 pp. ми спостерігали за чорноголовою гаїчкою, записуючи наші спостереження у польовий щоденник. За нашими підрахунками індекс домінування гаїчки чорноголової в роки наших досліджень серед синицевих становив 19%. Частота зустрічей гаїчки чорноголової на 1 км. маршруту становить 7 особин.

 

Цей вид синиці дуже подібний до гаїчки чорноголової, але відрізняється більш чорним і блискучим відтінком «шапочки» на голові і меншими її розмірами (не доходить до спини), грубішим дзьобом і меншими розмірами чорної плями на горлі. Хвіст на відміну від гаїчки чорноголової не заокруглений, а майже рівний. Довжина крила – 60-67мм., дзьоба – 9-11мм., цівки – 14-17мм. Хвіст дещо менший ніж у гаїчки чорноголової і становить 52-60 мм. (Фесенко, 2002).

Болотяна гаїчка оселяється в листяних лісах, переважно на вологих ділянках поблизу води. На протязі квітня 2010 р. на маршрутах, що пролягали по дуже зволоженому лісі за 2км. від с. Куснища, ми кілька разів спостерігали за парою болотяних гаїчок. На жаль нам не відомо, чи ми зустрічали одну й ту ж саму пару, чи це були різні пари, оскільки цей лісок займає не більше З га. Ці гаїчки поводились досить жваво, перестрибуючи з гілки на гілку у пошуках їжі. Часто підвішувалися на гілочках униз спиною, роздовбуючи сухі листочки. Голос цих птахів нагадував дзвінке «тів-тів-тів... «. 13 травня 2010 р. у цьому ж лісі ми помітили одну лише болотяну гаїчку із комахою у дзьобі. На жаль прослідкувати її політ було неможливим, бо пересуватися швидко по болотяному лісі було дуже важко.

Під час гніздування болотяна гаїчка тримається поодинокими парами, Гніздяться у дуплах, іноді досить високо над землею (до 25м.), завжди поблизу води. Гнізда будують переважно із моху, які вимощені всередині вовною, кінським волоссям, іноді й пір'ям (Воїнственський, 1984).

Повні кладки з 7-10 білих, з червонуватими плямками яєць можна знайти двічі за сезон – у кінці квітня і в червні, але в другій кладці яєць буває менше – 6-9. Насиджує одна лише самка, 14-15 днів. Пташенята сидять у гнізді 17-19 днів. Живляться комахами, павуками та іншими безхребетними. Восени та взимку іноді їдять і насіння (Марисова, Талпош, 1984).

Протягом квітня-травня 2010 рр. ми спостерігали за болотною гаїчкою. За нашими підрахунками індекс домінування гаїчки болотяної в роки наших досліджень серед синицевих становить 7%. Частота зустрічей гаїчки болотяної на 1 км. маршруту становить 1 особин.

 

Легко розпізнаються в природі серед усіх інших синиць завдяки строкатому «чубчику» на голові, який утворюють видовжені сірувато-білі пера з поперечними плямами. У самок чубчик дещо менший, а у молодих птахів – короткий, малопомітний. Забарвлення верха тіла одноманітне – сірувато-буре. Низ тіла жовтуватий. Крила і хвіст темно-бурі. Ноги сірувато-бурі. Довжина тіла – 120-135мм., хвоста – 50-58мм., крила – 55-65мм., дзьоба – 9-11мм., цівки – 16-18мм. Маса дорівнює всього 10-12г. (Воїнственський, 1962).

Улюблені місця цих синиць – шпилькові і мішані ліси молодого і середнього віку, переважно сосняки. Так, протягом зимових місяців 2009-2011рр., ми зустрічали 1-3 чубаті синиці у дубовому лісі, де зустрічається ялина. Це штучні лісові насадження поблизу села Городно. Тут же 23 березня 2010 р. ми зустріли 2 чубаті синиці. Можливо це була вже сформована пара для гніздування. Під час наших спостережень ці синиці тримались переважно в кронах і на кінцях гілок дерев.

В березні чубаті синиці утворюють пари. В цей час самці співають, сидячи де-не-будь на верхівці ялини чи сосни. Пісенька самців навесні – коротенька, не дуже дзвінка трель. Позитивні звуки – часто повторюване «ці-ці-ці» або «сі-сі-сі» (Страутман, 1963).

Гнізда роблять невисоко над землею у дуплах і тріщинах дерев, тоненьких пеньків. Основу гнізда будують із моху і лишайника. Лоток вистилають шерстю. Повні кладки з 5-8 білих, з червонуватими плямами яєць можна знайти два рази на рік – у квітні та в червні. Насиджує тільки самка 13-15 днів. Самець в цей час шукає їжу для себе і для неї. Вигодовування пташенят в гнізді і їх подальше життя протікає так, як і