Синицеві м. Рівного та його околиць

В пошуках їжі чубата синиця обшукує розвилки гілок, тріщини кори, пучки хвої. Запримітивши їжу зупиняється в повітрі, швидко тріпочучи крилами і на льоту скльовують свою жертву. Літом і весною чубата синиця тримається в кронах великих дерев, але із настанням холодів відвідує у пошуках їжі підлісок, часто ходить по землі. Живляться ці птахи в літній період виключно лускокрилими (в основному гусінню), жуками і павучками. Восени і взимку -насінням деревних порід та лісовими ягодами. Чубата синиця літом і на початку осені робить запаси їжі, ховаючи її в тріщинах і щілинах гілочок.

За нашими підрахунками індекс домінування чубатої синиці в роки наших досліджень серед синиць становить 6%. Частота зустрічей чубатої синиці на 1 км. маршруту становить 1 особин.

 

Найменша з наших синиць з голубувато-сірою спиною і білувато-бурим низом. Голова і шия зверху блискучо-чорного кольору. Потилиця, щоки, вуздечка, і шия з боків білі. Горло чорне, воло, груди і черево брудно-білі. Крила бурого кольору із двома поперечними рядами білих плям. Довжина тіла – 110-120мм., хвоста – 40-50мм., крила – 55-58мм., дзьоба – 8-10мм., голівки – 14-16мм. (Воїнственський, 1962).

Оселяється переважно в хвойних лісах, тримаючись у верхівках крон дерев. Звуки – дзвінкий високий писк «тюй-пі, тюй-пі... « або три чисті дзвінкі склади «тю-пі-пі... «, які повторюються швидко багато разів.

На місця гніздування чорна синиця повертається в березні. Гніздяться невисоко над землею у дуплах або в щілинах дерев, під відстаючою корою тощо. Гніздо будують із моху, клаптів шерсті різних диких тварин і рослинного пуху. У внутрішньому шарі гнізда можна зустріти павутину і зрідка пухові пір'їни. За сезон буває 2 кладки: перша (в кінці квітня – на початку травня) складається з 8-11 білих із червонуватими плямками яєць, друга (в червні) із 7-9 яєць. Насиджує тільки самка протягом 14-16 днів. Пташенята сидять у гнізді 16-17 днів, після чого ведуть кочовий спосіб життя, спочатку маленькими сімейними зграйками, пізніше, восени і взимку, – в складі мішаних синичих зграй перелітає у листяний ліс, московки зазвичай покидають її, щоб приєднатися до іншої зграї, що кочує у шпильковому лісі (Смогоржевський, 1979).

Живляться московки виключно на шпилькових деревах, комахами, павуками. Восени і взимку – насінням деревних порід та лісовими ягодами. В кінці літа і восени московки запасають їжу, ховаючи комах і насіння ялини і сосни в щілини і тріщини кори, в розвилку гілок. При цьому вони ховають так, щоб випавший сніг не закривав доступ до схованок. Зимою і на початку весни московки відшукують схованки і живляться запасами (Уэлти, 1983).

Чорна синиця на території Любомльського району не чисельний вид. Цей висновок ми зробили із наших спостережень. У пошуках московки було пройдено більше як 60км. загального шляху. І лише у великих масивах соснового лісу поблизу села Порозів 9 лютого 2010 р. було помічено один екземпляр цього виду. Пізніше у цьому ж лісі ми ще кілька разів зустрічали поодиноку московку. У зграях інших птахів московки помічено не було. 24 березня 2010 р. ми ще виявили московку не далеко від тих місць, де раніше зустрічали, а саме в урочищі Мачулила. Після цього ми більше не зустрічали чорної синиці.

За нашими підрахунками індекс домінування московки в роки наших досліджень серед синицевих становить 4%. Частота зустрічей московки на 1 км. маршруту становить 1 особин.

 

 

На досліджуваній території виявлено 6 видів синицевих: синиці велика, блакитна, чубата, московка, гаїчки чорноголова та болотна.

У процесі виконання роботи ми виділили такі основні біотопи, до яких приурочені у своєму поселенні синицеві:

ліс (хвойний, листяний, змішаний) ;

свіжі вирубки;

населені пункти (хутори, малі села, великі села, поселення міського типу).

Велика синиця – осілий і лиш частково кочовий птах. Оселяється в найрізноманітніших ділянках лісу, але частіше гніздиться в листяних лісах. Нами було помічено гніздування великої синиці, як у сосновому лісі, який знаходиться біля села Тайкури, так і в населених пунктах (с. Порозів). В кінці літа сімейні зграї великих синиць об'єднуються із сім'ями інших видів синиць і широко кочують скрізь, де є дерева і кущі. А в зимову пору року велика синиця поселяється ближче до населених пунктів, де дуже часто її можна зустріти ідучи по вулиці або ж біля годівниць.

Улюбленими місцями блакитної синиці (лазорівки) є листяні і мішані ділянки лісу, лісосмуги, парки, великі масиви фруктових садів у населених пунктах. Зокрема ми відмітили гніздування блакитної синиці у парку ім. Тараса Шевченка м. Рівне. Неодноразово ми зустрічали блакитну синицю в старому лісі, який розміщений неподалік села Колоденка.

В кінці літа можна спостерігати лазорівок поодинці і парами у зграї інших синицевих, що кочують в цей час не тільки по листяних, а й у хвойних лісах. В житлових масивах села Олександрія під час зимового періоду блакитну синицю ми зустрічали у зграйках разом із великою синицею і чорноголовою гаїчкою.

Сосняки