Синицеві м. Рівного та його околиць

Пташенята покинули гніздо 4 липня 2009 р. Тобто через 18 діб після вилуплення.

В кінці літа сімейні зграї великих синиць об'єднуються із сім'ями інших видів синиць і корольків, окремими особинами повзиків і деякими іншими комахоїдними птахами. В таких зграях на початку зими нараховується 30-50 птахів, які широко кочують скрізь, де є дерева і кущі (Фесенко, 2002). Так, у зимовий період 2009-2011 pp. у лісі поблизу села Городно ми їх виявили у спільних зграях разом з щигликами, чечітками.

Із випаданням снігу більша частина синиць перекочовує на південь, а особини, що залишилися зимувати переміщаються ближче до населених пунктів.

Велика синиця безперервно знаходиться у русі: переміщується з гілки на гілку, чіпляючись то однією, то обома лапками, часто повисають на кінцях гілок спиною до землі і навіть вниз головою, допомагаючи собі при переміщенні вверх по стовбурі крилами і навіть хвостом; безперервно перепурхують з місця на місце, а знайшовши їжу, роздзьобують її, притиснувши лапкою до гілки. Пізньою весною і літом велика синиця збирає їжу виключно на листяних деревах. Восени і зимою відвідують хвойні породи, нерідко шукають їжу в траві і підстилці, а зимою на снігу.

Велика синиця – всеїдний птах. Літом основною їжею є метелики, їсть гусениці і яйця, жуки, а також павуки. Осінню – прямокрилі і яйця метеликів, жуків їдять не багато. Серед їжі з'являються насіння, охоче поїдають також ягоди і плоди. Зимою основною їжею є насіння і яйця метеликів, а весною насіння і жуки. Крім цього, велика синиця доволі часто поїдає перетинчастокрилих, мух і клопів (Иноземцев, 1978). Прилітає до годівниць, де споживає все, що туди засипають з харчових відходів. Дуже охоче клює м'ясо, сало, масло.

Наші спостереження за живленням великої синиці у зимовий час описані у розділі п'ятому.

Протягом зимових місяців 2009-2011 рр. ми спостерігали за поведінкою та живленням великої синиці, записуючи наші спостереження у польовий щоденник. За нашими підрахунками індекс домінування синиці в роки наших досліджень великої серед інших синицевих становив 41%. Частота зустрічей великої синиці на 1 км. маршруту становить 24 особин.

 

Дещо подібна за поведінкою та загальним тоном забарвлення до великої синиці. Вона помітно менша за велику, її маса всього 11-12г. Голова і надхвістя у дорослих птахів (і у самців, і у самок, що мають майже однакове забарвлення) ніжно-блакитного кольору, на шиї темно-синя поперечна смуга. Низ тіла і спина, жовті. Передня і бокові частини голови, потилиця – білі, горло, вуздечка, смуга впоперек шиї і біля ока – чорні. Мабуть, з усіх синиць блакитні синиці найбільш чепурні. Довжина тіла 115-135мм., крила 62-70 мм., хвоста 55-50мм. (Воїнственський, 1962).

Лазорівка – осілі, частково кочові птахи, як і всі інші види синиць. Улюблені їхні місця – листяні і мішані ділянки лісу, лісосмуги, парки, великі масиви фруктових садів. Охоче гніздяться і в населених пунктах (Зимин, 1988). Так, у фруктовому саду, що знаходиться біля села Куснища на відстані 2км. і займає площу біля 10 гектарів, ми виявили гніздо лазорівки у старій яблуні.

Дупло знаходилося на відстані 2м над землею. А в сирому лісі, який розміщений неподалік села Городно, ми знайшли гніздо, що було розміщене у дуплі вільхи. В основному на цій ділянці лісу росла вільха і береза, зрідка траплялась осика.

У природі визначити цих синичок дуже легко за характерним забарвленням. Навесні самці співають дзвінку, дуже приємну пісеньку. Позивні звуки – «ті-ті-ті-тi». Живляться переважно комахами, зрідка їдять також ягоди і насіння (Равкин, 1978).

Гніздовий період починається в квітні. Гнізда роблять у дуплах дерев, у пеньках, на висоті 1-4м. від землі. В основному у добре зволожених, розміщених недалеко від води ділянках лісу. Отвір дупла або щілини в дереві іноді дуже маленький, так що птах ледве-ледве в нього пролазить. Зате менша ймовірність, що у гніздо забереться ворог. Будують гніздо самець і самка із моху, стебел трав, корінців, гілочок. Лоточок вимощують кінським волоссям, вовною, пір'ям і пухом. Збудоване гніздо пустує на протязі 3-5 днів, а потім самка відкладає у нього 9-13 білих, з червонуватими плямками яєць. Насиджує тільки самка на протязі 12-14 днів (Воїнственський, 1984).

Готове гніздо блакитної синиці, але ще без яєць, ми знайшли 10 травня 2010р. Вже 13 травня у гнізді було 5 яєць, а 15 – повна кладка із 9 яєць. Ми були дещо здивовані, взнавши, що лазорівка відкладала в день по 2 яйця, перше ранком, а друге біля 17-18 години дня. Під час висиджування самець годував самку в гнізді, приносячи їжу кілька разів на годину. 22 травня ми відмітили 14 прильотів самця із їжею за 10 годин. Іноді самка сама вилітала на пошуки їжі, прикриваючи яйця пухом. Самка покидала гніздо найчастіше в обідній час на період від 1хв. до 20хв. До кінця інкубації самка рідше і на більш короткий час залишала кладку. Вилуплення останнього пташеняти ми зафіксували 27 травня. Отже від відкладання яєць до вилуплення