Технічне дослідження реквізитів документів

Відновлення тексту під плямою маскуючого барвника фізико-хімічними методами. Відновлення тексту можливе: а) видаленням плями (зіскоблюванням, стиранням, розчиненням, відкопіюван-ням, використанням ультразвуку) ; б) вилученням барвника з-під плями дифузно-копіювальним способом.

Зіскоблювання застосовується тоді, коли маскуюча речовина – це тверді частки (грунт, пісок, бруд). Ящо барвник плями добре копіюється, застосовують відкопіювання на липучі плівки («скотч», фотопапір, дактипоплівка).

Використання ультразвуку є лабораторним методом. При опроміненні документа ультразвуком виникає явище кавітації, під дією якого відбувається відділення часток барвника плями від структури документа, і текст стає видимим.

Видалення плями – це ушкоджувальний метод, і його застосування експерт не завжди допускає.

Дифузно-копіювальний метод дозволяє зафіксувати текст, не порушуючи плями. Для цього документ поміщають між двома пластинами – анодною і катодною. Потім їх зволожують електролітом – розчинником барвника штрихів тексту – і подають постійну напругу. Під дією струму відбувається рух іонів від анодної пластини до катодної, а разом з цим – молекул розчиненого барвника тексту. Барвник, що дифундуює крізь пляму тексту, фіксується на катодній пластині. Так відновлюють тексти, залиті тушшю, друкарською фарбою, зіскоблені з дерев'яних предметів, картону тощо.

Посилення контрасту кольороділенням та іншими споасобами. Кольороділення – це спеціальний метод доведення малих контрастів до порогу сприйняття ока людини шляхом поєднання кількох негативів, виготовлених з одного й того ж об'єкта. Посилення контрастів можна здійснювати й фотохімічними методами при обробці фотоматеріалів шляхом спеціального освітлення і т. ін.

Кольоророзрізнення – поняття ширше за кольороділення. Воно включає способи збільшення контрастів, розглянуті вище, котрі використовуються для відновлення залитих текстів.

Кольорова трансформація є одним з методів кольоророзріз-нення – збільшення контрасту шляхом передачі (подавання) кольоровості досліджуваного об'єкта в додаткових кольорах. Відомо, що більшість чорнил, паст виготовляються на основі синьо-фіолетових анілінових і мінеральних барвників, які лежать в найнижчій зоні чуттєвості ока людини. Якщо для дослідження сфотографувати синій і фіолетовий штрихи на негативну або обертальну кольорову плівку, кольоровість штрихів передаватиметься в додаткових кольорах жовтим і зеленим. Око має найбільшу чуттєвість до жовто-зеленої зони сонячного спектра. Тому візуально в цій зоні можна вивчити найтонші відтінки кольорів, які неможливо виявити при безпосередньому дослідженні барвників. Методом кольорової трансформації встановлюють дописки, послідовність штрихів, що перехрещуються.

Відновлення закритих текстів залежить від того, чим закритий текст: папером, тонким шаром деревини або тканини тощо. Перш за все належить застосувати проникаючу радіацію (рентген-промені, гамаграфію, інфрачервоні промені), а потім – механічні або фізичні методи видалення матеріалу, що закриває текст.

 

 

Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи, від імені якої виконується підпис, або використання різних технічних засобів. Способами підробки підписів є такі:

1) утворення підпису шляхом звичайного наслідування іншій особі;

2) копіювання підпису на просвіт;

3) передавлювання через копіювальний папір;

4) передавлювання дійсного підпису загостреним предметом на інший документ з наступною обводкою;

5) виготовлення з дійсного підпису факсиміле (точне відтворення підпису фотомеханічним способом; підписи, нанесені за допомогою факсиміле, мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше) ;

6) використання комп’ютерних можливостей сканування дійсного підпису з наступною принтерною розпечаткою на документі.

Ознаки технічної підробки підпису охоплюють: сліди зупинок пишучого приладу у вигляді стовщень або надривів штрихів, нетвердість рухів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів, підрисовку штрихів, вдавлені борозенки, які не завжди співпадають з чорнильною обводкою та ін.

У процесі дослідження підпису необхідно встановити дійсний він чи підроблений. Під час експертизи підписів вирішуються такі типові питання: чи не скопійовано даний підпис з якого-небудь підпису за допомогою технічних засобів, якщо так, то яких саме; чи не скопіювано підпис на досліджуваному документі з якого-небудь підпису, поданого для порівняння.

Під час експертизи досліджуваний підпис рекомендується порівнювати із зразками підписів особи, від імені якої він виконаний. Експерту подаються вільні (6-8) та експериментальні (до 10) зразки підписів цієї особи.

 

 

Документ свідчить про факти і відношення своєю формою, матеріалом, способом відображення інформації та й» змісту, а також спеціальними посвідчувальними підписами і знаками – відбитками печаток і штампів.

Печатка – це прилад з рельєфним зображенням знаків, інструмент для нанесення слідів (позначок) на матеріальних об'єктах. Відображення печатки на документі називається відбитком.

Гербова печатка має в центрі рисунок герба держави, а по колу – назву відомства і установи, якій належить печатка. Прості печатки містять лише назву відомства, установи, приватної фірми тощо, а також певний рисунок, номер, текст, що свідчать про призначення печаток («Для пакетів», «Склад № 1 «, і т. ін.).

Печатки бувають круглими, овальними, трикутними, багатокутними, прямокутними та іншої форми. За цільовим призначенням і матеріалом виготовлення вони поділяються на каучукові (гумові) та металеві. Широко застосовуються також печатки з синтетичних матеріалів, котрі за властивостями близькі до гумових. Такі печатки застосовують для нанесення забарвлених плоских відбитків, а металеві – для нанесення як забарвлених, так і рельєфних відбитків, що формуються матеріалом документа. Рельєфні відбитки наносять на