Технічне дослідження реквізитів документів

Проблема ототожнення засобів матричного і струминного друку за їх друкованою продукцією сучасною криміналістикою поки що не вирішена.

 

 

До поліграфічної продукції відносять документи державного, громадського, приватного призначення, виконані друкарським способом на друкарських машинах. За способом виготовлення поліграфічну продукцію прийнято поділяти на друкарську і оперативну. Друкарські документи виготовлюють високим, плоским, глибоким і трафаретним друком з друкованих форм. Останні являють собою плоский предмет, на якому є друкуючі і пробільні елементи. Для виготовлення оперативних документів використовують більш прості способи друку, а саме: ротапринтні, ротаторні, електрографічні, ксерографічні, склографічні, гектографічні. У кримінальному і процесуальному судочинстві документи є найпоширенішими об'єктами криміналістичного дослідження. Тому при огляді документів слідчий повинен перш за все встановити, яким способом виготовлений документ, чи стандартний використаний бланк, документ виготовлений друкарським способом високого друку або він є підробленим, виконаним з друкованої форми, виготовленої кустарно, вирізуванням.

Предметом криміналістичного дослідження друкованих форм та їх відбитків є фактичні дані, що стосуються способу, місця і часу виготовлення друкованих засобів і документів, що виконуються за їх допомогою.

Предметом безпосереднього дослідження (об'єктами дослідження) є:

казначейські білети, білети Національного банку України, державні цінні папери і іноземна валюта;

посвідчення або інші документи, які видаються державними або громадськими органами, установами, підприємствами і надають права або звільняють від обов'язків: дипломи, атестати, свідоцтва, трудові книжки, посвідчення водія, особи та ін.

матеріали порнографічного змісту, виготовлені друкарським способом

Для диференціації способів друкарського виготовлення документів необхідно вивчити їх ознаки.

Ознаки виконання тексту високим друком – це глянсова поверхня відбитку, яка виникає внаслідок великої кількості барви і сильного тиснення; чіткі і рівні краї штрихів знаків, видавлювання барви за контури і утворення «валика» 5-6.

Ознаки виконання тексту плоским друком – матова поверхня відбитку, рівномірний розподіл у штрихах барви, розташованої на верхніх волокнах паперу 4.

Ознаки виконання тексту глибоким друком – дробіння зображення штрихів на дрібні елементи однакової форми (квадрати, ромбики, трикутники, відповідно до рисунка растра).

Ознаки виконання тексту трафаретним друком – дробіння знаків на дрібні елементи сітки, на якій виготовлена друкована форма; великий шар барви по всій площі штриху.

Крім ознак друкованих форм, слід знати і ознаки друкуючих елементів (літер, знаків), які є на поверхні форми. Друкуючі знаки можуть бути стандартними і нестандартними. До перших відносять друкарські шрифти, конструктивні особливості яких визначаються держстандартами, а до других – шрифти, виготовлені кустарно або в заводських умовах без додержання держ-стандартів.

Можна назвати такі ознаки стандартних друкуючих знаків:

однаковий рисунок однойменних літер, знаків у слові, тексті;

однакові розміри літер та їх. елементів;

рівномірні інтервали між літерами, точне перпендикулярне розташування знаків до лінії рядка, однаковий нахил у тексті, набраному курсивом.

Нестандартні друкуючі знаки характеризуються загальним рисунком форм, у них овали і наїгівовали мають неправильну форму, штрихи нерідко викривлені і мають неоднакову товщину, відсічки різної форми, барвник має перерви, краї штрихів нерівні.

Поліграфічний спосіб відтворення зображень може бути:

контактним, коли зображення переноситься на папір безпосередньо з друкованої форми; непрямим, якщо зображення наноситься за допомогою прбміжної форми (офсетний друк) ;

безконтактним, коли формування зображення є дистанційним, наприклад, електрографічним -шляхом. Сутність електрографічного, або ксерографічного-, -'способу одержання зображення полягає в наступному. Оптична система формує на документі електростатичне зображення, яке оброблюється електростатичним порошком. Внаслідок неоднорідного розподілу електростатичних зарядів на зображення притягується (прилипає) різна кількість порошку. Потім зайвий порошок видаляється, а залишковий піддають термічній обробці. Частки порошку розм'якшують і з'єднують з волокнами паперу. Так виникає ксерографічне зображення. Воно може бути чорно-білим і кольоровим.

Чорно-білі настільні ксерокси є необхідним засобом будь-якого офіса. Тому використовування правоохоронними органами ксерокопій документів – це звичайне явище. Деякі ксерокопії чорно-білих, особливо текстових, документів важко відрізнити від справжніх.

Разом з тим при достатньому збільшенні (не менш як у 20 разів) у відбитках літер, нанесених ксероксом, можна виявити такі ознаки:

тонкі елементи знаків невіддруковані, мають розриви 3;

краї знаків нерівні 4, оскільки формуються частками порошку, які мають кінцевий розмір;

у проміжках є помарки;

забарвлення штрихів нерівне – поряд з дрібними частками порошку зустрічаються крупні грудочки спеченого тонера, чого в знаках, нанесених високим друком, не трапляється.

Кольорові ксерокси, які з'явилися останнім часом, дозволяють одержувати кольорові копії документів, передаючи yd відтінки спектра. Ці складні технічні пристрої нерідко використовують злочинці для копіювання паперових грошей, іноземної валюти, цінних паперів та ін.

Для огляду таких