Техніка зварювання

Для сталі Ст. 3:

  

 

При зварюванні міді виникає цілий ряд труднощів, пов’язаних з високою хімічною активністю міді, схильністю до утворення пар «воднева хвороба». Зварювання покритими електродами дозволяє отримати задовільні механічні властивості зварних з’єднань, але склад металу суттєво відрізняється від складу основного металу із-за легування при зварюванні розкислювачами. Внаслідок цього найпростішим є спосіб зварювання в захисних газах.

Таким чином, мідь відноситься до важко зварюваних металів і потребує високої кваліфікації зварника.

 

1. Джерело живлення – ВДУ-1201

2. Баластний реостат – РБ-301

3. Напівавтомат – ПДГ-508

4. Шланговий тримач – А-1231-5-Г2

5. Газовий редуктор – АР-40

6. Газовий різак – РПК-2-72

7. Допоміжний інструмент зварника – шолом-маска із захисним склом марки С5, зубило, молоток, металева щітка, набір клейм, термоолівець.

1. Місце, спеціально обладнане для зварювальних робіт, називають зварювальним постом. До складу поста входить джерело живлення зварювальної дуги (трансформатор, випрямляч струму), пускова та захисна апаратура, зварювальні кабелі, електродотримач або пальник і місце виробничої дільниці, на якому працює зварник. Постійне робоче місце називають стаціонарним постом, а змінне – пересувним постом.

Електродотримачі мають забезпечувати надійне закріплення покритих електродів у одній площині не менше, як у двох положеннях (перпендикулярно та під кутом не менше 115º до осі електродотримача) і витримувати без ремонту 8000 затисків. Час заміни електрода не повинен перевищувати 4 с. Усі деталі електродотримачів, розташовані в області кріплення електрода, виготовлені із ізолюючих матеріалів, стійких до термічної дії дуги.

За конструктивними виконаннями електродотримачі розрізняють як пасатижні ЕП та ЕД, важільні ЕР, заціплені ЕДС, гвинтові ЕВ.

Для підведення струму до електродотримача та виробу від джерела живлення застосовують гнучкі кабелі марок РГД, РГДО, РГДВ за ГОСТ 6731-77Е. В умовах будівельних та монтажних майданчиків довжина зварювальних кабелів може досягати 40-50 м. При великих довжинах кабелів спостерігається значний спад напруги, що негативно відбивається на якості зварювання. У цих випадках зварювальні кабелі перевіряють на склад напруги (ΔV) за формулою:

 , де I – зварювальний струм (А) ;

p – питомий опір металу кабелів (мк·Ом·мм2) ;

lk – довжина кабелю (м) ;

S – площа поперечного перерізу кабелю (мм2).

Вибрані зварювальні електроди призначені для зварювання на постійному струмі. Статистичним перетворювачем струму у випрямлений постійний є випрямляч. Випрямляч ВД-502 складається із силового трансформатора із секційованою первинною обмоткою та перемикачем для одержання двох ступенів регулювання зварювального струму, дроселя насичення, випрямленого блока, стабілізуючого дроселя, ввімкнутого послідовно зі зварювальною дугою, магнітного підсилювача, блока керування, електродвигуна з вентилятором та виносного пульта керування.

Технічні характеристики випрямляча для ручного зварювання ВДУ-5201 наведені в таблиці:

 

 

Круто спадаюча зовнішня характеристика випрямляча та регулювання зварювального струму забезпечується за допомогою дроселя насичення, увімкненого між трансформатором та випрямним блоком. Зварювальний струм регулюють, змінюючи струм намагнічування дроселя насичення за допомогою потенціометра на виносному пульті: більшому струмові намагнічування відповідає більший зварювальний струм та навпаки. Керувати випрямлячем можна як з панелі керування, розташованої на передній кожуха, так і з виносного пульта дистанційно. На лицьовій панелі знаходиться амперметр, кнопки «Пуск»-»Стоп», сигнальна лампа, яка показує наявність напруги мережі живлення на випрямлячеві. На пульті дистанційного керування є вимикач зварювальної напруги та рукоятка регулятора зварювального струму.

Випрямляч обладнано системою захисту, яка вимикає його з мережі при аварійному режимі роботи або непрацюючому вентиляторі, а також пристроями стабілізації, що забезпечують стабільність зварювального режиму в межах +5…-10%.

Випрямляч ВДЦ-1201 змонтований на візку та захищений кожухом. Затискач для заземлення знаходиться на візку. Випрямляч забезпечує живлення семи зварювальних постів.

 

 

2. Підключають зварювальні пости паралельно від шинопроводів, приєднаних до випрямляча через баластні реостати.

Баластний реостат – це набір опарників. При включенні зварювальної дуги послідовно з баластним реостатом з’являється можливість незалежно регулювати зварювальний струм кожного окремого поста. Водночас зварювальний пост набуває необхідну при ручному зварюванні круто спадаючу зовнішню характеристику.

Промисловістю випускаються баластні реостати РБ-202, РБ-301, РБ-502 на струм 200, 315, 500 А. Реостати дають можливість ступінчастому регулюванню зварювального струму через кожні 6-10 А. Регулювання здійснюється за допомогою рубильників, якими включаються опірники R1-R9 у різних наборах.

Якщо для живлення автоматичної установки потрібен зварювальний струм більший ніж може забезпечити баластний реостат, слід включити спочатку паралельно два або більше баластних реостати. А після ввімкнути їх послідовно із зварювальною дугою.

R1-R9 – набір опарників Схема баластного реостату

3. Механізоване зварювання виконується зварювальним напівавтоматом ПДГ-508. Напівавтомат забезпечує автоматичну подачу зварювального дроту та інших зварювальних матеріалів у зону плавлення. Переміщення дуги вздовж зварювального виробу здійснюється зварником вручну.

Зварювальний напівавтомат складається з пальника або комплекту пальників із шлангами: механізму подачі електродного дроту; шафи або блока керування; проводів зварювального кола та кіл керування; апаратури для регулювання та виміру параметрів газу (в разі зварювання в середовищі захисних газів) ;