Тема 5. Методи тлумачення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що "Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а їх практичну та ефективну реалізацію", а також забезпечити належну повагу до гарантованих прав[23]. Таким чином, як зазначалося вище, специфічна природа Конвенції зумовлює особливу цільову орієнтацію тлумачення її положень, яка вимагає від Суду неухильного дотримання принципу ефективного та динамічного тлумачення конвенційних норм[24]. 

Страсбурзький суд надає важливого та часто вирішального значення саме телеологічному методу інтерпретації, що дозволяє йому здійснювати поширювальне та еволюційне тлумачення. 

Так, у справі "Wemhoff v. Germany", що стосувалася права заарештованої або затриманої особи на судовий розгляд справи впродовж розумного строку (ч. 3 ст. 5 Конвенції), Суд віддав перевагу "духу" Конвенції, а не буквальному розумінню її тексту: "Оскільки термін "розумний" стосується часу, впродовж якого особа повинна постати перед судом, то застосування тільки філологічного тлумачення мало б наслідком для національної судової влади вибір між двома обов’язками – здійснювати розгляд справи та винести рішення у межах розумного строку чи звільнити обвинуваченого з-під варти, незважаючи на незавершеність судового розгляду. Малоймовірно, що, формулюючи цю норму, саме такими були реальні наміри держав-учасниць, оскільки надання національним судам права слухати справи впродовж часу, що перевищує нормальні межі (і, отже, не є розумним), було б дивним навіть за умови обов’язкового звільнення обвинуваченого з-під варти"[25].

У справі "Young, James and Webster v. the United Kingdom" Страсбурзький суд надав пріоритетного значення телеологічному методові тлумачення порівняно з історичним. Під час розгляду справи заявники стверджували, що ст. 11 Конвенції гарантує не лише право на свободу об’єднання у профспілки, але й право не входити до профспілок. На підставі аналізу підготовчих документів Суд зробив висновок, що держави-учасниці не мали наміру ввести до прав, які охороняються ст. 11 Конвенції, ще й право не входити у профспілку. Однак більшість суддів зазначила, що примусовий вступ у профспілку під погрозою звільнення у випадку відмови порушує саму суть свободи об’єднання, тому вони визнали, що в даному випадку було допущено порушення ст. 11 Конвенції[26].

Крім того, у деяких випадках застосування цільового методу тлумачення допомагає усунути невизначеність положень Конвенції, якщо це неможливо зробити за допомогою інших методів. Для прикладу можна навести справу "Pakelli v. Germany", де Суд розглядав проблему неузгодженості англійського та французького текстів Конвенції. Пункт 3 (с) ст. 6 Конвенції гарантує особі, котру звинувачують у вчиненні злочину, такі права: 1) захищати себе особисто; 2) використовувати допомогу обраного нею адвоката; 3) одержати правову допомогу безоплатно, якщо ця особа не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника. При цьому в англійському тексті для поєднання цих фраз використовується розділовий сполучник "or" ("або"), втім у французькому тексті його еквівалент "ou" використовується лише між фразами, які містять перше і друге право, а далі використовується сполучник "et" ("і"). На цій підставі Уряд стверджував, що п. 3 (с) ст. 6 Конвенції не вимагає надання безкоштовної правової допомоги в даному випадку, тому що пан Пакеллі міг би особисто з’явитися на слухання справи у Федеральній судовій палаті. Однак Суд, який не знайшов пояснення цієї лінгвістичної різниці у підготовчих документах, заявив: "Враховуючи предмет і мету цього пункту, призначення якого полягає в тому, щоб забезпечити ефективну реалізацію права на захист… французький текст є в даному випадку більш надійним орієнтиром… Таким чином, пан Пакеллі, хоча німецьке право і дозволяло йому особисто з’явитися перед Федеральним судом, міг вимагати надання йому юридичної допомоги в тій мірі, в якій це відповідало умовам, передбаченим у статті 6 п. 3 (с)"[27]. 

Таким чином, інтерпретуючи норми Конвенції за допомогою цільового методу тлумачення, Страсбурзький суд зазвичай розширює обсяг гарантованих прав і свобод та звужує можливості застосування до них певних обмежень.

 

 

Системне тлумачення – це сукупність прийомів визначення змісту правової норми на підставі знань про системні зв’язки, що існують між нею та іншими юридичними нормами. 

У вітчизняній юридичній літературі цей метод тлумачення традиційно називають "систематичним". Однак варто погодитися з Ю.М. Тодикою, котрий зауважує, що використання терміну "системний" є доцільнішим, оскільки цей метод витікає з такої властивості права як системність, у той час як "систематичність" можна розуміти як сталість, постійність тлумачення[28].

Аналіз рішень Європейського суду з прав людини дає підстави зробити висновок, що при тлумаченні норм Конвенції необхідно враховувати:

наявність системних зв’язків між статтями Конвенції та протоколів до неї; 

доречні норми та принципи міжнародного права, а також відповідні положення національного права держав-членів Ради Європи та країн світу; 

прецеденти Страсбурзького суду та практику колишньої Європейської комісії з прав людини. 

Системне тлумачення окремих положень Конвенції в контексті інших її статей найчастіше використовується Судом у поєднанні з іншими методами для встановлення спільних