Тема 5. Методи тлумачення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

Скажімо, у справі "Sunday Times v. the United Kingdom" Страсбурзький суд застосував системний спосіб тлумачення разом із філологічним і телеологічним методами для того, щоб визначити точний зміст поняття "передбачено законом", яке міститься в частині другій ст. 10 Конвенції. 

Як з’ясував Суд, у пунктах 2 статей 9, 10 і 11 Конвенції як французький, так і англійський текст використовують рівнозначний вираз "передбачено законом"  ("prevues par la loi" та "prescribed by law"). Якщо, однак, французький текст зберігає той самий вираз і в статті 8 п. 2 Конвенції, в статті 1 Протоколу № 1 та у статті 2 Протоколу № 4, то англійський текст, відповідно, говорить інакше: "згідно з законом" ("in accordance with the law"), "передбачено правом" ("provided for by law") і "згідно з правом" ("in accordance with law"). 

Таким чином, Суд зіткнувся з декількома версіями правовстановлюючого міжнародного договору, які є автентичними, але не ідентичними. За цих умов Суд намагався дати їм таке тлумачення, яке зближує їх наскільки це можливо і відповідає реалізації цілей і досягненню завдань договору, зазначивши, що з виразу "передбачено законом" витікають наступні дві вимоги: 

"По-перше, право має бути в адекватній мірі доступним: громадяни повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися в тому, які правові норми застосовуються до даного випадку. По-друге, норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатнім ступенем визначеності, яка дозволяє громадянину погоджувати з нею свою поведінку: він повинен мати можливість – користуючись при необхідності порадами – передбачати… наслідки, які може спричинити за собою дана дія. Ці наслідки не обов’язково повинні передбачатися з абсолютною визначеністю: досвід показує, що це неможливо. Більше того, хоча визначеність вельми бажана, вона може супроводжуватися рисами скам’я-нілості, тоді як право повинно мати здатність йти в ногу з обставинами, які змінюються. Відповідно, багато законів неминуче користуються поняттями, які більшою чи меншою мірою розпливчаті: їх тлумачення та застосування – завдання практики"[29].

До речі, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, яка має порівняно невеликий обсяг, також містить значну кількість термінів і положень, сформульованих досить абстрактно. Тому в окремих випадках інтерпретація конвенційних норм вимагає від Страсбурзького суду ретельного аналізу не лише цих норм але й відповідних положень інших міжнародних договорів. Більше того, врахування доречних норм та принципів міжнародного права, а також принагідних положень національного законодавства країн світу стало на сьогодні однією з базових засад тлумачення Конвенції, оскільки це створює умови для ефективного захисту прав людини у світлі загальновизнаних міжнародних стандартів[30].  

Ілюстрацією цих слів можуть бути справи "Van der Mussele v. Belgium"[31], "G.B. v. Bulgaria"[32], "Soering v. the United Kingdom"[33] тощо. 

У першій з них Європейський суд з прав людини під час тлумачення терміну "примусова праця", що використовується в ст. 4 Конвенції, виходив з положень Конвенції № 29 Міжнародної Організації Праці, яка визначає примусову працю як "будь-яку роботу чи службу, що вимагається від особи під загрозою покарання і для виконання якої ця особа не запропонувала своїх послуг добровільно"[34]. 

У справі "G.B. v. Bulgaria" Суд розглядав питання про те, чи можна вважати тривале очікування (понад вісім років) на виконання смертного вироку порушенням ст. 3 Конвенції в частині заборони нелюдського чи такого, що принижує гідність, покарання чи поводження. У рішенні Суду ретельно проаналізовано позицію міжнародного співтовариства та національних органів деяких країн з цього питання. Так, Суд звернув увагу на те, що більшість членів Ради Європи скасували смертну кару або зупинили її виконання, а також на позицію Міжамериканської комісії з прав людини, англійської Таємної Ради, Верховних судів Індії, США та Канади, які у відповідних випадках визнавали порушення права на гуманне поводження, що передбачає заборону нелюдського чи такого, що принижує гідність, покарання чи поводження. Зрештою, Суд вирішив, що порушення ст. 3 Конвенції мало місце[35].  

При тлумаченні цієї норми Конвенції у справі "Soering v. the United Kingdom", Європейський суд з прав людини також аналізував положення інших міжнародно-правових документів. Зокрема, як зазначив Суд, питання про те, чи включають гарантії статті 3 Конвенції також заборону екстрадиції втікача-злочинця до іншої держави, де його буде або ймовірно буде піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, необхідно вирішувати в контексті положень Конвенції ООН проти катувань та іншого жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, яка передбачає, що "жодна держава-учасниця не може здійснювати екстрадицію особи, якщо є серйозні підстави вважати, що вона перебуватиме під загрозою бути підданою катуванню" [36]. 

Велике значення в процесі інтерпретації норм Конвенції Страсбурзький суд надає аналізові своїх попередніх рішень і рішень колишньої Європейської комісії з прав людини, які мають прецедентний характер. Утім це питання потребує окремого розгляду, тому йому присвячено наступні розділи.

5. Функціональне тлумачення 

У вітчизняній науковій літературі під функціональним методом тлумачення зазвичай розуміють спосіб з’ясування змісту правових норм, що полягає в системному врахуванні умов і фактів, за яких ці норми реалізуються[37]. 

Європейський суд з прав людини, який виконує функції