Теоретико–методологічні засади формування екологічно збалансованої економіки

Екосоціосистеми відкриті до довкілля системи і характеризуються енергетично-речовинними взаємозв’язками з ним. Тому дослідження асимптоматичних станів їхньої рівноваги втрачає своє значення. Необхідний пошук біофізичних оцінок стійкості цих систем, що водночас є критеріями їх екологічної збалансованості. Процес самоорганізації у ЕСС відбувається згідно з біофізичними та термодинамічними законами розвитку їхніх природних підсистем і обумовлюється обсягом вільної енергії. Це є джерелом біофізичної та економічної роботи в ЕСС.

Самоорганізація ЕСС здійснюється на основі відтворення стійких стаціонарних станів її природної підсистеми. Вперше визначено фактори енергетичного відтворення ЕСС та оцінку їхнього взаємозв’язку з економічним відтворенням. У дисертації доведено, що виробнича функція в них є похідною від термодинамічних функцій вільної енергії, яка формує їх екологічну пропозицію і залежить від двох сил – “інвестиції” негентропії та обсягу ентропії. Екологічною пропозицією ЕСС є такий обсяг її природного капіталу, що забезпечує стійкість заданого природою механізму обмінних процесів енергією, речовиною та інформацією. Отже, вона є функцією біофізичних параметрів стійких стаціонарних станів ЕСС.

Основною передумовою забезпечення екологічної збалансованості економіки є збереження біофізичної функції природного капіталу в довкіллі. Це вимагає моделювання функцій стійких станів екосоціосистем. Аналіз моделей функцій сталого розвитку, які запропоновані як альтернативні до моделей виробничих функцій, показав, що ці моделі абстраговані від умов енергетично-речовинного відтворення природного капіталу. Це не дає змоги запобігти неадекватним навантаженням, а отже, деградації довкілля.

У дисертації доведено, що оскільки кожна природна підсистема ЕСС має межу впорядкованості, яка є необхідною передумовою збереження її біофізичної працездатності на майбутнє, то для забезпечення екологічно збалансованого природокористування потрібно враховувати не лише попит економіки, а й біофізичний попит ЕСС на збереження цієї впорядкованості, а отже, і біомаси природного капіталу. Перевага рівня впорядкованості над рівнем невпорядкованості (ентропією) є динамічним індикатором, що детермінує біофізичну працездатність ЕСС і є джерелом збереження органічного життя на планеті. Потенціал впорядкованості кожної ЕСС трактується як просторовий капітал ЕСС, оскільки створює нові потоки енергії, речовини та інформації. Обґрунтування цієї категорії дало змогу сформулювати основні просторово-економічні тотожності збалансованого розвитку ЕСС як доповнення до існуючих тотожностей макроекономічної рівноваги.

Дотримання вимог екологічно збалансованої економіки відбувається за допомогою аналізу біофізичної доцільності обсягів природокористування. Ефективність екологічно збалансованого розвитку економіки визначається на підставі критеріїв функції негентропії у просторово-часових координатах. Ця функція є умовою збереження стійкості природничих систем планети та створення додаткової вартості в економіці. У роботі доведено, що функція негентропії економіки природокористування протидіє розсіюванню природної впорядкованості кожного локального біогеоценозу в процесі господарської діяльності, а отже, забезпечує екологічно збалансоване природокористування.

Модель виробничої функції економіки не може забезпечити рівня виробництва економічних благ, який був би біофізично доцільним. Однак цінність економічних благ, як кінцевих продуктів у сфері природокористування є наслідком не лише витрат виробництва, а й витрат природи. У цьому контексті існує конкретний попит та пропозиція на обсяг потенціалу впорядкованості ЕСС як фактора біофізичного виробництва в їх межах. Саме цей фактор є визначальним у ноосферній моделі екологічно збалансованого розвитку економіки.

Обґрунтування функції негентропії екологічно збалансованого природокористування, що здійснене в роботі, визначає принципи та чинники ноосферної моделі екологічно збалансованого розвитку економіки. Ноосферна модель збереження довкілля має в економіці інші цілі та критерії, ніж виробнича. Вона спрямована на нарощування не економічних, а екологічних благ через нагромадження біофізичної впорядкованості (як джерела збереження органічного життя на планеті) у кожній екосоціосистемі. Введення в економіку природокористування цієї нової моделі розвитку сприятиме максимальному збереженню природного і людського капіталу через підведення до спільного знаменника енергетичних і вартісних критеріїв допустимого рівня природокористування.

У роботі запропоновано нові методичні підходи до визначення індексів та норм екологічно збалансованого збереження і споживання природного капіталу ЕСС. Введення в економіку природокористування нових просторово-економічних функцій збалансованого розвитку ЕСС підвело до визначення цих індексів з урахуванням критеріїв збереження їхнього потенціалу впорядкованості, що дає змогу суттєво вдосконалити макроекономічну політику природокористування.

Дослідження розвитку рекреаційної сфери України та особливостей природокористування в ній обумовило потребу визначити в роботі нормативи екологічно збалансованого рекреаційного природокористування, зокрема, використання родовищ лікувальних мінеральних вод на бальнеологічних курортах Карпатського регіону України. Розроблена в дисертації схема формування еколого-економічної політики збалансованого розвитку рекреаційної сфери передбачає вдосконалення фінансового регулювання процесів роздержавлення та приватизації, що сприятиме поліпшенню екологічної збалансованості рекреаційного природокористування.

У роботі обґрунтовано, що перехід національної економіки до моделі екологічно збалансованого розвитку повинен здійснюватись на основі дотримання просторових біофізичних критеріїв екологічно збалансованого природокористування, запропонованих автором. Це буде сприяти вдосконаленню стратегічного менеджменту у сфері природокористування України.

Екологічно збалансований розвиток національної економіки повинен ґрунтуватися на довготерміновому всебічному моніторингу довкілля. Аналіз показав, що сьогодні в Україні ще немає його розгалуженої системи, яка суттєво стримує екологічну стабілізацію у сфері природокористування. Пріоритетним завданням такого моніторингу має стати створення інформаційної бази для проведення оцінки стану біорозмаїття та ландшафтного розмаїття у державі, підтримки тих систем природокористування, які захищають біологічні види та популяції. У роботі запропоновано створення нових організаційних структур управління екологічно збалансованим розвитком економіки України.

В умовах сучасної глобалізації екологічної кризи потрібно змінювати механізми міжнародних інвестиційних проектів у напрямі екологічної збалансованості економіки. Перспективним для України