Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Теоретико–методологічні засади формування екологічно збалансованої економіки

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
55
Мова: 
Українська
Оцінка: 

градус призвело до знищення лабільних природних систем, розташованих у тропічній зоні, вирубування лісів – до значного зниження рівня води в природних водоймищах, а це – до опустелювання значних площ тощо. Отже, природно-ресурсний потенціал – це насамперед запас, що творить певні екологічні блага. Наприклад, реакція фотосинтезу через акумулювання сонячної енергії на планеті сприяє створенню нової біомаси наземної продукції фотосинтезу. Водночас природно-ресурсний потенціал є тим запасом, що створює певні економічні блага (через включення сировинних, енергетичних ресурсів у виробничий процес). Як запас, що творить різноманітні блага – і екологічні, і економічні, природно-ресурсний потенціал є природним капіталом. Цей капітал не створений за допомогою виробництва. Однак без нього неможлива виробнича діяльність. Якщо б він відігравав лише виробничу функцію в економіці, то можна було б так будувати економічну політику, щоб збільшувати його пропозицію через процеси культивування цього капіталу. Проте, крім виробничої функції в економіці, в якій природний капітал представлений у вигляді сировинних, матеріальних та енергетичних ресурсів, він забезпечує функціонування обмінних механізмів у біосфері. Отже, утворений внаслідок самоорганізуючих процесів у природі, цей капітал відіграє подвійну роль:

- бере участь в здійсненні виробничої функції економіки;
- забезпечує відтворення природи через обмінні процеси енергією і речовиною у межах локальної території, тобто здійснює біофізичну функцію в довкіллі.
Тому він не повинен бути ідентифікований з рукотворним капіталом, оскільки за такого підходу ігнорується його роль у забезпеченні стійкості природного середовища через обмінні механізми. У цьому контексті особливо актуальною є проблема здійснення такого природокористування, яке б давало змогу максимально зберегти біофізичну функцію природного капіталу. Тим паче, як свідчать розрахунки і прогнози, виконані в багатьох країнах світу, потреба в мінеральній сировині та її продуктах має тенденцію до подальшого збільшення. За розрахунками Світового банку реконструкції та розвитку, сумарний світовий видобуток на майбутні 20 років у 1, 2-2 рази перевищить двадцятирічний період кінця ХХ ст., а видобуток природного газу, бокситів, нікелю, молібдену та інших корисних копалин перевищить сумарний видобуток їх з надр Землі за весь період ХХ ст.
Одною з основних передумов збереження природного капіталу, який подається у науковій літературі, є його розмежування між критичним природним капіталом, що охоплює ті ресурси довкілля, які прямо пов’язані з функціями підтримки систем життя та некритичним природним капіталом. Отже, якщо критичний природний капітал формує середовище існування всієї живої речовини, тобто забезпечує можливості проживання людей і підтримує біорізноманіття планети, то некритичний природний капітал приймається лише як вхідний чинник у моделі виробничої функції, що трансформована у модель сталого розвитку:
 
Ft (K, L, P, I) = Ft+1 (K, L, P, I), (1)
Pct = Pct+1, (2)
Pt = Pct + Pst, (3)
 
де K – штучний (рукотворний) капітал;
L – людський капітал;
Pt – природний капітал;
I – інституціональний капітал;
Pct – критичний природний капітал;
Pst – природний капітал, який можна замінити рукотворним капіталом t=0.
Така модель сталого розвитку, на нашу думку, не дає відповіді на питання про адекватне збереження біофізичної функції природного капіталу в довкіллі, що є просторово-детермінованою функцією підтримання стійкості гомеостазу в екосистемах. Ця універсальна функція стосується всіх елементів природного капіталу і свідчить про те, що в просторових координатах критичним є весь природний капітал, оскільки підтримує середовище життя планети – біосферу. Тому збереження цієї глобальної екосистеми та її просторових компонент має здійснюватись з врахуванням законів їх енергетичного відтворення. Просторова неоднорідність біосфери згідно з вченням В. Вернадського регламентує природний рівень впорядкованості (негентропії), яка є визначальним чинником збереження біомаси кожної екосистеми. Отже, у моделі екологічно збалансованого розвитку економіки повинні знайти відображення і чинники енергетичного, а не лише економічного відтворення стійкості природного капіталу. В цьому контексті слід здійснити термодинамічний аналіз впливів енергетично-речовинних потоків на стійкість обсягу природного капіталу в просторово-часових координатах.
Важливе місце в роботі займає аналіз “зеленого” вимірювання макроекономічних показників, які, як підтверджують дослідження, лише частково відображають проблеми екологічної збалансованості економіки, оскільки абстраговані від просторових аспектів забезпечення стійкості природного капіталу в довкіллі.
У третьому розділі дисертаційної роботи “Просторово-економічний аналіз чинників екологічної збалансованості природокористування” досліджено місце просторово-економічного аналізу в системі макроекономічного аналізу параметрів стійкості довкілля, з’ясовано кібернетичні та термодинамічні передумови розвитку екосоціосистем та обґрунтовано на цій основі підходи до моделювання їх екологічної та економічної пропозиції.
Оскільки екологозбалансоване функціонування економіки пов’язане зі збереженням регуляторної функції природного капіталу в довкіллі та адекватним до неї коригуванням антропо-техногенних навантажень на природу, то виникає потреба оцінити цю регуляторну функцію. Тобто мова йде про максимальну кумулятивність природної впорядкованості екосистем. Як критерій стійкого гомеостазу, вона має бути збережена в процесі природокористування і служити основним критерієм у формуванні нових екологічних норм. На нашу думку, саме такий підхід забезпечить екологозбалансоване природокористування, оскільки ці норми матимуть не тільки санітарно-гігієнічну спрямованість, як це відбувається в сучасній практиці господарювання, а будуть зорієнтовані на збереження стійкості довкілля. Водночас саме через дослідження просторової організації сфери природокористування можна підійти до збалансування різновекторних інтересів природи та економіки. У цьому контексті повинна йти мова про якісно нову парадигму просторової організації екологічно збалансованої економіки, що ґрунтується на врахуванні просторових чинників збереження
Фото Капча