Теоретико–методологічні засади формування екологічно збалансованої економіки

Y – обсяг валового продукту держави.

У п’ятому розділі дисертації “Формування екологічно збалансованої економіки та проблеми рекреаційного природокористування в Україні” висвітлено еколого-економічні проблеми в Україні та напрямки їх вирішення, здійснено економічну оцінку рекреаційного природокористування в умовах природно-ресурсних обмежень та запропоновано еколого-економічну політику збалансованого розвитку рекреаційної сфери в перехідній економіці держави.

Зважаючи на специфічні умови, що склалися в українській економіці, доцільно основну увагу сконцентрувати на екологічно збалансованому природокористуванні. Перш за все необхідно змінити стратегічний менеджмент у сфері природокористування, ввівши ноосферну модель та її функції в макроекономічний аналіз. Тому сьогодні найважливіше завдання – створити дієздатний механізм ресурсно-збалансованого маркетингу. Мається на увазі насамперед усебічне дослідження процесу формування ринку ресурсів природного капіталу в Україні на основі його всебічної інвентаризації, обліку та екологічного аудиту. Це дасть змогу суттєво зберегти ресурсно-енергетичні ніші природного капіталу, без якого неможливий ні економічний, ні соціальний поступ.

Необхідність зміщення пріоритетів екологічної політики, що спрямована не на збільшення екологічних платежів, а на попередження некоректних рішень у сфері природокористування посилюється негативними тенденціями скорочення інвестиційної діяльності в перехідній економіці держави. Частка державних інвестицій у валовому внутрішньому продукті зменшилася з 2, 5% у 1995 р. до 1, 5% у 2000 році. Помітно зросли обсяги незавершеного будівництва, що створює поле для зниження економічної відповідальності суб’єктів господарювання у сфері природокористування. У 1998 р. вперше за останні роки вдалося досягнути приросту внутрішніх інвестицій, однак ця тенденція, на жаль, не була закріплена 1999 р. Загалом, аналіз структури та динаміки капітальних вкладень економіки свідчить про негативні тенденції їх скорочення у галузях природокористування. Якщо 1996 р. обсяг капітальних вкладень в ці галузі становив 1007 млн. грн., або 8% від загального обсягу капітальних вкладень в економіку України, то в 1999 р. він становив лише 640 млн. грн., або 5%. Зниження частки національних заощаджень у структурі ВВП України не дає підстав для оптимізму на майбутнє. У цих умовах пріоритетним завданням є впровадження в господарську практику природокористування нових організаційно-управлінських технологій, які б забезпечували попереджувальні заходи до розв’язання проблем екологічної збалансованості природокористування.

Дослідження реального стану щодо впровадження таких технологій у сфері екологічної безпеки нашої держави приводить до таких висновків:

- відсутня ефективна система інформаційно-аналітичного забезпечення органів виконавчої влади всіх ієрархічних рівнів у розв’язанні питань екологічно збалансованого природокористування та ліквідації негативних екологічних ситуацій;

- відсутня дієздатна система еколого-економічного моніторингу у сфері природокористування;

- відсутня нормативно-законодавча база застосування новітніх організаційних та інформаційних технологій до екологічно збалансованого природокористування.

Екологічно збалансований розвиток національної економіки повинен ґрунтуватися на довготерміновому всебічному моніторингу довкілля. Сьогодні в Україні ще не має його розгалуженої системи, що суттєво стримує екологічну стабілізацію в сфері природокористування. Пріоритетним завданням такого моніторингу має стати створення інформаційної бази для проведення оцінки стану біорозмаїття та ландшафтного розмаїття у державі, підтримки тих систем природокористування, які захищають біологічні види та популяції.

Важливим заходом у розв’язанні цих проблем, на нашу думку, може стати створення координаційно-інформаційного центру України з питань екологічно збалансованого розвитку економіки, структурними підрозділами якого повинні стати відповідні інформаційні центри регіональних та місцевих органів влади (рис. 2).

У дослідженні зазначено, що створення такої організаційної структури дасть змогу суттєво поліпшити оперативність державного управління у сфері природокористування. Цьому сприятиме:

- реєстрація, оперативний аналіз та оцінка економічної доцільності експлуатації природних ресурсів локальних територій у кількісному і якісному аспектах;

- наявність інформаційних баз даних про природні об’єкти, що потребують особливого нагляду за обсягом їх господарського використання;

- підготовка оптимальних варіантів рішень для уникнення екологічного ризику;

забезпечення інформаційного та управлінського взаємозв’язку всіх гілок влади.

У роботі обґрунтовано, що перехід національної економіки до моделі екологічно збалансованого розвитку повинен здійснюватись на основі таких принципів:

- дотримання просторових біофізичних критеріїв екологічно збалансованого природокористування;

- формування соціоекологічних програм розвитку територій, що передбачали б реалізацію системи заходів щодо екологічно збалансованого природокористування;

- вдосконалення територіальних пропорцій розвитку економіки завдяки ефективнішому використанню внутрірегіональних можливостей щодо ресурсів природного та людського капіталу;

- перепрофілювання та реконструкція промислових комплексів до застосування екологічно чистих технологій та виготовлення відповідної продукції, орієнтованої на зниження енерго- та матеріаломісткості. Слід також враховувати біофізично доцільну господарську місткість локальних екосистем;

- усебічне нарощування екологічних благ та інформаційних послуг через створення нових наукових технологій збалансованого природокористування, зважаючи на біофізичні особливості природно-ресурсного потенціалу кожного регіону;

- розробка допустимих параметрів господарської діяльності з природокористування у межах локальних територій.

У дисертації досліджено природно-ресурсні чинники рекреаційного природокористування та з’ясовано умови збалансованого розвитку рекреаційних екосоціосистем. Проведено аналіз методичних підходів до визначення допустимої екологічної місткості рекреаційних екосоціосистем та нормативів антропогенного навантаження на різні типи рекреаційних ландшафтів. Обґрунтовано нормативи екологічно збалансованого рекреаційного природокористування, зокрема, використання родовищ лікувальних мінеральних вод на бальнеологічних курортах Карпатського регіону України.

Розроблена в дисертації схема формування еколого-економічної політики збалансованого розвитку рекреаційної сфери передбачає вдосконалення регулювання процесів роздержавлення та приватизації у цій сфері. Впровадження в практику господарювання цих пропозицій сприятиме підвищенню ефективності екологічної збалансованості рекреаційного природокористування в перехідній економіці нашої держави.

Висновки. Інтегральним науковим результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування основних методологічних