Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Теоретико–методологічні засади формування екологічно збалансованої економіки

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
55
Мова: 
Українська
Оцінка: 

біофізичної функції природного капіталу.

Екологічно збалансованим станом екосоціосистеми можна вважати такий стан, у який вона повертається згідно з власними внутрішніми закономірностями, що постійно відтворюють параметри її природної підсистеми та забезпечують стійкі стани її функціонування.
У розгляді змісту формування стійких станів в екосоціосистемах особлива увага звертається на те, що ця стійкість поєднує такі дві фундаментальні характеристики, як виробництво економічного продукту і виробництво продукту природи (біомаси). Ці стани зовсім не збігаються з рівновагою економічних процесів, але вони повинні знайти адекватне відображення в макроекономічних тотожностях через функціональну залежність обсягу природокористування від обсягу енергетичного еквіваленту локального природного капіталу. Загальним регулятором для ЕСС, з погляду кібернетики, є особлива форма організації зворотного зв’язку, що зберігає єдність кількості та якості системи, тобто її міру чи межу. Такою межею для кожної ЕСС є збереження природної стійкості біологічної продуктивності її природного капіталу.
Просторові чинники екологічної збалансованості природокористування поєднуються в роботі з термодинамічними чинниками на основі дослідження законів термодинаміки нерівноважних процесів.
Кожна екосистема має основне призначення – зберігати сонячну енергію. Тобто притік енергії від Сонця збалансований втратою енергії, як інфрачервоної радіації до залишкової частини Всесвіту. Це свідчить про те, що встановлена негентропія у природній підсистемі ЕСС початково стійка і залежить від температурних характеристик кожної природної підсистеми ЕСС, що є межею її стійкого гомеостазу. Цю негентропію як природну впорядкованість, яка, згідно з вченням про біосферу, забезпечує гомеостаз в біосфері, можна вважати, на нашу думку, основним критерієм збереження енергетичних та речовинних потоків у планетарній екосоціосистемі.
У процесі природокористування може нагромаджуватись або розсіюватись негентропія. Тому ноосферний підхід передбачає дослідження екологічної стійкості від мезорівня до макрорівня. Кожна територія має свої температурні та інші особливості, від яких залежить швидкість теплообміну з навколишнім природним середовищем та обсяг енергетичної працездатності екосоціосистеми. Отже, природний капітал кожної ЕСС трактуємо як запас (акції) вільної енергії F, яка залежить від обсягу нагромадженої впорядкованості () і невпорядкованості (S), що формує потенціал її працездатності. У цьому контексті можна говорити про екологічну пропозицію ЕСС Yn як функцію енергетичного еквіваленту її природного капіталу:
 
Yn = f (F) = f (E + T – TSR), (4)
 
де Yn – екологічна пропозиція ЕСС;
F – вільна енергія ЕСС;
E – внутрішня енергія в ЕСС;
T – температура;
 – негентропія в ЕСС;
SR – ентропія в ЕСС, зумовлена виконанням біофізичної та економічної роботи.
У роботі досліджено поняття економічної продуктивності природного капіталу як сукупності біологічної (природної) та штучної його продуктивності. Розглядається категорія “стійкість” природного середовища до техно-антропогенних навантажень та з’ясовуються особливості цієї стійкості в різних видах природного капіталу. Проводиться аналіз макроекономічного моделювання нагромадження природного капіталу у виконанні виробничої функції зі створення економічних благ та обґрунтовуються чинники моделювання його енергетичного збереження у виконанні біофізичної функції у довкіллі. Ці дослідження підвели до висновку, що запас вільної енергії як енергетичного еквіваленту працездатності природного капіталу Kn може змінюватись у таких напрямах:
1) надходження “інвестицій” негентропії приводить до зростання сукупних запасів F;
2) збільшення сукупної ентропії TSR приводить до зменшення запасів F, а отже, знижує біопродуктивність Kn у довготерміновому періоді.
Отже, для досягнення стійкої біопродуктивності природного капіталу Kn насамперед потрібно, щоб виконувалась умова:
 
T > TSR. (5)
 
У третьому розділі дисертації обґрунтовані такі висновки:
- для збереження просторової функції природного капіталу потрібно визначити не лише чинники збільшення його економічної продуктивності, а і чинники збереження його біофізичної продуктивності;
- визначення екологічної пропозиції кожної ЕСС дає змогу попереджувати деградацію довкілля у довготерміновому періоді;
- для забезпечення екологічно збалансованого розвитку потрібно змоделювати функцію екологічної пропозиції ЕСС.
У четвертому розділі дисертаційної роботи “Ноосферна модель екологічно збалансованого розвитку та її функції в економіці” обґрунтовано і сформульовано основні концептуальні засади ноосферної моделі екологічно збалансованого розвитку економіки, з’ясовано її чинники та визначено її функції та індекси.
Ноосферна функція збереження довкілля має в економіці інші цілі та критерії, ніж виробнича. Вона спрямована на нарощування не економічних, а екологічних благ через збереження природної впорядкованості (негентропії) у кожній екосоціосистемі. Виробнича функція кожної ЕСС похідна від термодинамічних функцій вільної енергії її природного капіталу. Пріоритетним критерієм стає екологічна пропозиція ЕСС, а не економічна пропозиція того чи іншого виду природного капіталу. Адже з погляду традиційної економіки природокористування, якщо ресурс відновлювальний, то можна інтенсифікувати його експлуатацію, незалежно від того, що ця експлуатація може порушувати і знижувати запас вільної енергії для здійснення “роботи” того чи іншого біогеоценозу. Тому лише зіставлення економічного (штучного) попиту і пропозиції на той чи інший ресурс природного капіталу недостатньо. Необхідно враховувати термодинамічні критерії збереження довкілля.
На макроекономічному рівні це означатиме, що обсяг валового продукту, створеного у сфері природокористування зумовлюється не лише суто економічними компонентами:
 
Y = C + I + G + NX, (6)
 
де Y – обсяг валового продукту;
C – споживання;
I – інвестиції;
G – державні закупки;
NX – чистий експорт,
але і біофізичними компонентами сукупної екологічної пропозиції
Фото Капча