Тревел-журналістика

«Спочатку в Києві я студіюю Інтернет і всі відкриті джерела, будь то журнали, книги або путівники. Таким чином, складається відразу два списки. Перший – місця, у які їхати потрібно обов'язково, другий – куди їхати не потрібно в жодному разі.

Якщо мова йде про туристичні місця, то, як правило, я намагаюся підійти до них зі зворотної сторони, знайти ракурс, у якому туристи це місце ще не бачили.

Маса тем, природно, з'являються експромтом. Буває, їдеш – і бачиш у вікно що-небудь таке, зупиняєшся – і починаєш знімати. Не менше половини тем перебувають уже в країні зйомок за принципом «мова до Києва доведе». По приїзду я спілкуюся іноді навіть із десятками гідів, ми складаємо маршрут – і так відкриваються теми, про які в Інтернеті ні слова» [9].

Учасники команди програми «Світ навиворіт» – «багатостаночники», у групі немає режисера, звукорежисера, адміністратора, освітлювача, асистента оператора, фотографа, водія і носильника. Наразі групу «Світу навиворіт» максимально скорочено, там усього кілька чоловік. Більшість місій Дмитро Комаров виконує сам, зокрема завдання керівника проекту, журналіста, режисера, адміністратора, а за необхідністю – водія й охоронця. Обов'язок оператора – «картинка» плюс допомога в рішеннях дрібних побутових питань. До команди планується взяти ще одну людину, «універсального солдата», який зможе поєднати в собі декілька функцій, зокрема адміністратора і асистента режисера. «Ця людина допомагатиме в рішенні побутових і організаційних питань, під час зйомок стежитиме за технічною режисурою, – каже Дмитро Комаров, – Найголовніше в ній – це людські якості. Коли експедиція триває декілька місяців, і маленька група перебуває разом 24 години на добу, особисті якості не менш важливі, ніж професійні» [9].

У тревел-шоу, які розповідають про далекі від цивілізації місця, вагомою складовою виробництва є пошук гідів та перекладачів не тільки маловідомих мов, але й усіляких говірок. Так, у команді програми «Світ навиворіт» завжди є локальний гід-перекладач зі знанням місцевих діалектів: «Без супроводжуючого зі знанням місцевих мов робити там нічого, інакше вийде примітивне спілкування мовою жестів», – каже Дмитро Комаров [9].

У кадрі він спілкується російською мовою, щоб не робити подвійного дубляжу і зберегти можливість грати словами та інтонацією. «Відмовлятися від цього формату ми не збираємося, а тому шукаємо перекладачів, які навчалися у Радянському Союзі. У крайньому випадку я сам собі перекладаю, тобто ставлю питання російською, потім англійською. У кінцевому вигляді англійський варіант вирізається», – каже ведучий. Однак це значно ускладнює монтаж, тому в більшості випадків робота ведеться в тандемі з російськомовним гідом. Інколи під час зйомок йому асистують одразу декілька перекладачів. Це буває, наприклад, у племенах, де тільки своїм діалектом розмовляють дуже рідко. В результаті одна людина перекладає з племінної мови мовою регіону, інша – з мови регіону мовою країни, і вже тоді основний перекладач формулює фразу російською чи англійською мовою.

Дмитро Комаров в індійську експедицію придбав так звані екшн-камери – дуже компактні, з великим набором різних кріплень на руки, ноги, голову тощо. Частину кріплень він придумав і зробив сам: «В результаті в індійському циклі «Світу навиворіт» глядач побачить абсолютно неочікувані, подеколи божевільні ракурси і перебивки, які урізноманітнять мої сюжети».

Мета програми – це максимальна асиміляція журналіста в іншому світі. Як зауважує сам автор: «Дві людини можуть заїхати в джунглі на одному мотоциклі, легко знайдуть нічліг у племінному селі, переправитися через річку на одному каное. А коли вас десять – уже потрібно два джипи і мобільна кухня... Мета програми – це максимальна асиміляція журналіста в іншому світі. Про яку асиміляцію може йтися, коли в плем'я аборигенів приїжджає натовп на мікроавтобусі і починає розставляти штативі налаштовувати освітлення?» На думку автора програми, це миттєво порушує природну атмосферу і не дозволяє побачити справжнє життя, тільки клоунаду або розіграні сцени. На деякі зйомки Дмитро Комаров навіть просить не одягати яскравий одяг, аби бути непомітними [9].

За словами Дмитра Комарова, вони постійно пересуваються, багато спілкуються з людьми, розпитують про їхнє життя і традиції. Найкращі теми знаходять саме так. «Наразі в мене є безцінна можливість копіювати маршрути в себе самого, використовуючи власні напрацювання. Завдяки моїй подорожі в Індію 2, 5 роки тому, коли я подорожував туди як спецкор «Известий в Украине», сьогодні, під час зйомок «Світу навиворіт», ми встигли вдвічі більше, ніж могли б зняти», – зауважує мандрівник [9].

Комаров зазначає, що їхня знімальна група ніколи не бронює готелів і літає тільки з квитками в один кінець. В Індію вона їхала на 1, 5 місяці, а довелося пробути 2, 5 місяці: «Вилітати додому треба було в останній день дії візи, а останню зйомку закінчували за 2 години до вильоту додому, у результаті вийшло 75 знімальних днів, без вихідних, нон-стоп. Нецікавих маршрутів не буває, у тому ж Єгипті можна знайти унікальні теми. Коли-небудь я зніму єгипетський цикл «Світу навиворіт» і покажу абсолютно іншу сторону цієї туристичної країни».

Щодо знімального графіка, то у середньому група працює за кордоном від 16 до 18 годин на день. Підйом не пізніше 5 ранку, тому